Головним конкурентом для Гриценка за останні тижні став Смєшко

Що робиться з “вісімкою”, хто з них завойовує місця у півфіналі на середину березня, щоб 30-го залишитися для фіналу?

Антиукраїнський електорат нікуди не подівся і якщо Зеленський стане президентом, то це призведе до швидкої катастрофи і він втікатиме. Але, як державницькі сили виженуть Зеленського, то не можливо буде вигнати мільйони його “електорату” і цей електорат нам знову замість Януковича, Зеленського вибере якогось Червенського.
Цей електорат, вихований за 25 років незалежності телебаченням, не є класичним совком, але для нього є чужим і неприємним все українське.
Цей електорат не належить до партій, він поза політикою, не організований, без мети, бачення майбутнього, їм не потрібно бачити програм кандидата, ідеології чи команди. Зеленський для них як автопртрет, як ліхтар, на який вони безпомилково злітаються і кажуть: “Це наш”.
Так совки впізнавали свого у Януковича.

 

 

Зеленський забрав виборців не у Порошенка, а у Тимошенко. Тому ріст набору прихильників з тих, хто не визначився, до сьогодні у неї припинився. І якщо вже хтось вибє Тимошенко з другого туру, то це будуть не Порошенко, не Гриценко чи Бойко, а Зеленський.

Щоб Бойку вийти в друге коло, потрібно, щоб зняли кандидатури Вілкул та Мураєв і агітували за нього. Чи є важелі, які вплинуть на цих кандидатів у ближчий тиждень на такий “подвиг”? Путін?
Сумнівно.
Отже і Медведчук і Ахметов борються сьогодні за місця у парламенті і не більше.

Цікавіше складається із Гриценком. Щоб претендувати за два тижні на півфінал і далі, він має пообіцяти Садовому ввійти допустимою пропорцією своїх людей у список Самопомочі на парламентських виборах, а, у разі президенства – поставити кандидатуру Садового на премєрство.
Також вчасно приєднатися до Гриценка (щоб не запізнитися) мав би Безсмертний, інакше його партії нічого “не світить” восени.
Таке обєднання могло б зачепити голоси у Порошенка серед тих, хто не визначився. В іншому випадку Гриценко, при всій критиці Порошенка, голосів його електорату не забирає.

Головним конкурентом для Гриценка за останні тижні став Смєшко. Йде, начебто, конкуренція між ліберальними демократами і консервативним демократом, військовими професіоналами, адептами “твердої руки”.
Смєшко без партій, апробованих парламетським досвідом депутатів і політичного багажу. Він бере натяками на всесильність політично незаангажованих професіоналів, на наявність волі, на невисловлену таємничість своїх спроможностей.
Реально Смєшко відбирає голоси не тільки у Гриценка, а й у Порошенка, хоча персонально мало критикує того.

У такій корастеляції зірок важко доводиться Ляшкові.
Московська зозуля і ним “розстріляний шоколадний” далеко попереду і його демагогічна критика їх не досягає.
Так, Ляшко “зїдає” трохи електорату із віддаленої провінції та сіл, від самотніх пенсіонерів з пустуючих квартир із квитанціями на комуналку. Але цього мало.
Небагато він забирає від націоналістів, хоча звертається до народу рідною мовою, критикує російський фактор, але не педалює до історичної тематики, визвольної боротьби.
А своєю атакою на “американку” Супрун нагадав “оунівця” Козака , який з подачі Медведчука нападав на Ющенка:«Пане Ющенко, Ваша дружина — американка!». Чим Ляшко показав, що, борючись проти “зовнішнього управління Україною” сам є маріонеткою реваншистів-регіоналів і Ахмєтова. Тобто, всеїдне бажання найнятися для послуг олігархату і нанести удар по своїх стало візиткою цього діяча. Це нагадує колишню отаманію-махновщину на новому етапі її розвитку.
Хоча, якби Ляшко захотів поборотися за міський електорат, він мав би викликати на публічну дуель свого дублера – Зеленського і у дискусії він би артиста переміг.

Отже – попереду Зеленський, Тимошенко і Порошенко.
За четверте місце ще йде боротьба між Гриценком, Бойко, і Смєшко.
Відстали вже Ляшко, Наливайченко, Безсмертний.

Я хочу, щоб у півфіналі був Кошулинський. Він фахово нічим не гірший, не слабший за Ляшка, Безсмертного, Садового, Наливайченка, Бойка чи Томенка. А у морально-політичному відношенні, стійкості у патріотизмі – надійніший і якісніший.

Проте, як показує досвід, народонасення в Україні не обирає до кращого життя коротший шлях національної державності і віддає перевагу бродінню манівцями.
Що ж. Будемо ходити манівцями і уважно дивитися, щоб не впасти у провалля.

Сергій Жижко

MIXADV

цікаве