Нинішнє польсько-українське протистояння могла організувати москва, ймовірно – за підтримки Трампа.
Те, що відбувається між польським політикумом і Україною – це не про Волинь. Це навіть не про складні історичні взаємовідносини між українцям про поляками. І не про електоральну доцільність. Бо якби стояло просто питання підняття тому ж ПІСу рейтинг, достатньо було б розпочати висилку з Польщі українців призовного віку. Від цього виграли б і польські праві, і… Україна. Бо у нас би зявився потенціал для поповнення бойових частин, а польскі праві наростили б свій рейтинг. Але ж ні.
Знову витягнуто стару, заялоджену платівку про «Волинскую рєзню». І коли? Саме тоді, коли Сили оборони почали різати логістику ворога, перетворюючи окуповані території на суцільну кілл-зону!
А хто витягнув? Навроцький? Ні. Він лише інструмент. Копаймо глибше.
Подумаймо: яка кінцева ціль цього конфлікту? Змусити Україну офіційно вибачитися за події на Волині? Ні, кінцева мета – довести українсько-польське протистояння до точки кипіння, в результаті чого Польща має не лише при припинити підтримку європейського курсу України, а й призупинити транзит західного озброєння своєю територією.
москва квапиться. В лобову Україну ворог не візьме. Залишаються лише нелінійні способи змінити хід подій на свій бік. І тут головна мета – відрізати Україну від постачання озброєння. Для вирішення цієї задачі є два способи: пряма агресія проти Польщі (наприклад, під прапорами білорусі) з метою перерізати логістичні шляхи на українсько-польському прикордонні воєнним шляхом.
Через Волинь росія не піде – занадто великі втрати очікують. А от перерізати логістику збоку Польщі – не так вже й проблемно.
Хоча ризик наразитися на опір таки є. Та і така збройна акція куди швидше б поклала край польсько-українському конфлікту і обидві держави ймовірно обєднали зусилля в боротьбі зі спільним ворогом.
Тому куди безпечніше для москви, аби Польща своїми руками припинила рух вантажів військового призначення. А для цього треба зробити відносини між двома країнами нестерпними.
Повірте, не проканала б тема з УПА чи з поверненням орденів, зявилася б інша. В російському арсеналі наразі є цілий набір заходів, аби зіштовхнути поляків та українців в лобову. Так, готуються провокації за участі польських ультра-правих, які мають на меті розпочати хвилю цькування і переслідування українців у Польщі, масове плюндрування місць памяті, важливих саме для української нації. А далі вилізуть маргінали, які захочуть пригадати Хмельниччину, або й такі, що висунуть претензії на «креса всходнє» – українські території, які до 1939 року були під контролем Республіки Польської.
Паралельно російські спецслужби будуть організовувати дзеркальні акції в Україні, відбудеться плюндрування польських поховань. Це буде робитися ніби то від імені «українських націоналістів». На місця поховання будуть наноситися образливі антипольські гасла, підкріплені «червоно-чорною» символікою. Якщо ситуація дійде до такого, то польські праві політики висунуть вимогу: призупинити постачати західне озброєння через територію Польщі. Враховуючи градус напруги, в польському Сеймі очевидно знайдеться більшість для такого рішення, а тим паче волі не забракне у того ж Навроцького…
А тепер повертаємося до назви матеріалу. Ви спитаєте: а до чого тут «дух Анкориджу?». І до чого тут взагалі Трамп? Ну скубуть собі українці й поляки, а росія собі радіє. Америці до того яке діло?
А от тут раджу звернути увагу на такий факт: нинішній польський президент, як і екс (дякувати Богу!) премєр Угорщини Орбан перебувають в добрих стосунках з трампістами. Саме трампівські лобісти з США можуть бути ланкою ланцюга з передачі російських коштів на антиукраїнську кампанію в Польщі. Як мінімум, мали бути поради з боку трампістів, яких могли консультувати російські спецслужби. Бо Трамп як був, так і залишається прихильником закінчення війни на умовах домовленості президентів США і рф в Анкориджі (завершення війни шляхом територіальних поступок з боку України). Бо ж нікуди ФСБшний компромат на Трампа не подівся.
Тож Трамп буде сприяти всім діям путіна невійськового, але гібридного характеру з метою примусу України до капітуляції. Польська карта – це шанс для росіян і для їх посіпаки Трампа, який до виборів у конгрес в листопаді 2026 року хоче заявити, що він «нарешті припинив війну в Україні».
Не вірете – почитайте публікації про співпрацю трампістів і польської партії «Право та справедливість». Тому ситуація куди серйозніша, ніж нам видається на перший погляд.
І тоді логічне питання: а що ж тоді робити Україні? Я відповім наступним чином: ми ні в якому разі не будемо ставати на коліна і просити у поляків вибачення. На Волині так само гинули мирні українці. Іноді від рук псевдобоївок АК (їх імітували нацистські і радянські спецслужби), а іноді і від рук реальної Армії Крайової. І ми також не повинні «здавати назад» і перейменовувати наші підрозділи, які носять імена героїв ОУН і УПА.
Сподіваюся, українська та польська сторона проявлять мудрість і відкладуть проблемні питання нашої історії на потім. Бо це дійсно до перемоги над росією аж ніяк не на часі!
Сергій Пархоменко