З великим зацікавленням спостерігаю за тим, як у головах орківських фашистів стрімко руйнуються багаторічні ілюзії. За нинішнім ниттям про тотальний «розjob» від Збройних Сил України починає проглядати щось значно цікавіше — погано приховане захоплення українським військом. І навіть заздрість: «ми так нє можем».
Це справді весело. Розповіді про «смішних селюків» раптово закінчилися. Стало очевидно: прорахунок, буцімто «х*хли нє умєют воєвать», був тупим жартом Задорнова. Таким самим, як і віра в те, що «росіянє нє умєют нічєво, но вже у війні ми хороші». Але, як каже класика, якби ви вчилися так, як треба, то й мудрість була б своя.
Російська армія не просто завжди трималася на українцях — вона з них ПОЧАЛАСЯ.
Цивілізація, принесена з Києва
Сама історія на болотах бере початок з моменту, коли туди прийшли перші кияни і заснували цивілізацію. До киян історії Московії не існує. У своїх меншовартісних міфах росіяни заперечують правду, вигадуючи наївні конструкти про варягів із Новгорода. Путін навіть заливає байки, ніби Рюрик був слов’янином. Але насправді жоден вікінг ніколи не будував жодного міста на території цих племен. Ті, хто заклав Переяслав-Заліський, Ярославль, Владимир, Москву і всі перші міста, були вихідцями з Києва, Переяслава та Чернігова.
Київська дружина і стала першою армією на болотах. І це значно вагоміше, ніж просто цікавий історичний факт. Саме українські полководці в наступні століття керували більшістю переможних воєн московитів.
У розпіареній Куликовській битві не московит, а виходець із Волині — князь Дмитро Коріятович (Боброк Волинський) — керував військом фіно-угрів. Тобто майбутні московити виборювали незалежність від Азії під керівництвом українця. У цей час їхній власний місцевий вождь із кісткою у носі, Дмитрій Донськой, ховався під кущем і карбував монети з написами: «Хан Тохтамыш да продлится твоя жизнь». Справжня комедія.
Воєнне мистецтво Русі: від Аттіли до антів
Воєнне мистецтво Русі-України в ті часи стояло на голову вище за всіх сусідів. Це не секрет для будь-якого знавця історії. Причина проста: історія України не починається з Русі, вона значно давніша. Усе перше тисячоліття н.е. предки українців брали активну участь в епохальних воєнних подіях.
Не будемо стверджувати, що «Аттіла був українцем». Але після того, як Аттіла розгромив Рим, його сини повернулися саме в Північне Причорномор’я. Прокопій Кесарійський у VI столітті писав:
«Народи, які тут живуть, у давнину називалися кімерійці, тепер звуться утигурами. Далі на північ від утигурів займають землі незліченні племена антів».
Гунський союз не зник, він продовжив справу предків. Ці цитати варто вчити у школах від палітурки до палітурки. Знову Прокопій Кесарійський:
«…Майже кожен рік, як Юстиніан став володіти Римською державою (527–565 рр.), робили набіги і творили жахливі справи супроти римського населення гуни, склавіни і анти».
Йордан у «Гетиці» додає:
«Анти ж – найсильніші з обох племен (слов’ян) – поширюються від Данастра до Данапра…».
Це тривало століттями і закінчилося історичним звершенням рівня римських завоювань: слов’яни з наших земель завоювали половину Європи. У X столітті візантійські імператори писали: військове мистецтво предків українців — на найвищому рівні. Лев VI Мудрий зазначав:
«Борейські скіфи єдині із кочовиків знають бойову побудову і тактику маневрів».
Як «селюки» створили імперію
Московія перестала бути «ведмежим кутом» і стала Російською імперією лише після союзу з українцями. До Мазепи Московія — це «сільський дурачок», який регулярно отримував на горіхи від поляків і турків. За Мазепи вона вже робить Азовські походи і вперше виходить до моря.
Навіть у війні 1787–1792 років московська цариця настільки потребувала союзу з українцями, що відновила Козацьку державу і уклала з нею воєнний союз. Антін Головатий, Сидір Білий, Захар Чепіга завдали ключових морських поразок флоту османів.
Григорій Потьомкін прямо писав:
«Матросов набирать флоту Черноморского из казаков запорожских и крестьян полуденной Малороссии как извечно опытных мореходов и победителей…».
Цікавий момент: у індійській кастовій системі перехід із селян у воїни (кшатрії) був майже неможливим. А здатність українського селянина миттєво ставати зразковим воїном зафіксована у XVIII столітті як факт. Бо одна справа — коли ти кріпак, чиїх предків міняли на собак, а інша — коли твої предки завоювали цю землю силою зброї.
Саме козаки врятували Суворова від полону на Кінбурзі. Американський адмірал Джон Пол Джонс у мемуарах свідчив: саме козаки захопили прапор турецького адмірала, а російський командувач Нассау просто «поцупив той прапор із їхніх рук». Козацька морська піхота першою штурмувала мури турецьких фортець на півдні.
Сучасні манкурти на службі зла
Сьогодні московити висміюють українців у серіалах на кшталт «Солдати», виставляючи нас такими собі «шматками». Але в реальності ми бачимо купу українського генетичного матеріалу серед російської командної нечисті.
Почнемо з «мозку» так званої «СВО»: генерал Рудськой, начальник оперативного відділу ГШ ЗС РФ — виходець з українського Миколаєва. І таких манкуртів — безліч: Суховецький, Палій, Порохня, Зізевський. Якщо в російському командуванні з’являється хтось толковий, ким вони захоплюються — як-от зрадник Теплинський (родом із Донецької області), — то це зазвичай українське коріння. Російська армія досі критично потребує українського генетичного матеріалу, бо командувати мародерами і ґвалтівниками — справа непроста.
Крах ілюзій
Зараз у найбільш затятих «патріотичних орків» відбувається крах світогляду. Багатосотлітній конструкт про їхню «непереможну силу» валиться, поступаючись місцем безпорадності та відчаю. І — хочеш-не-хочеш — повазі до України.
Їхня гордість завжди базувалася на тезі «можем навалять». Тепер вона базуватиметься на факті: «Україна — number one». Вони ще борсаються, намагаються щось довести, але цей історичний ворог буде остаточно подоланий. Кров і мудрість предків-завойовників сьогодні знову на боці Києва.
—