“Їй важко прийти до нас на чесну розмову. Вона боїться, що її просто порвуть. Хоча таку зустріч треба було б пережити, бо як інакше завоювати авторитет? Але Юлі простіше ходити не до нас, а в сусідню будівлю і накручувати там, що “парламент поганий”.
Це один зі “слуг народу” каже в статті Sophia Sereda для BBC Україна про парламентську кризу. “Вона” – це прем’єрка Юлія Свириденко.
В тій статті значно більше уваги до проблем між Верховною Радою та прем’єркою, ніж в минулотижневій статті “Української Правди”. І навіть відставка уряду Свириденко розглядається як один із можливих виходів із парламентської кризи.
Нардепи нарікають на відсутність нормальної комунікації з урядом. І, по суті, на те, що Свириденко підзвітна не Раді, як би мало бути за Конституцією, а президентові Зеленському. І тепер не хочуть голосувати за урядові законопроєкти.
Але давайте чесно: хіба воно могло бути по-іншому?
Коли торік президент Зеленський в обхід Верховної Ради, порушуючи Конституцію, запропонував Юлії Свириденко очолити уряд – це ж було не лише про порушення формальної процедури.
Це – про порушення органічного зв’язку, передбаченого в Конституції: Рада – уряд.
Цей уряд породила не Верховна Рада, а Зеленський. Рада це породження лише затвердила.
І Свириденко, зі свого боку, цілком логічно почувається підзвітною тому, хто їй цю посаду запропонував і дав, а не парламенту.
Верховна Рада просто виявилася зайвою у цьому рівнянні і для Зеленського, і для Свириденко.
І тепер маємо те, що маємо, внаслідок того, що гарант Конституції порушує Конституцію.
І, може, хтось скаже, що такі майже філософські міркування тут – недоречні, бо все одно ж усе залежить від налагодження співпраці між конкретними людьми. От, мовляв, Шмигаль же якось налагоджував, балансував, хоча він теж – креатура Офісу Президента, а не Ради.
Але це так здається лише на перший погляд. Бо насправді це ж – про динаміку.
Так, конкретні люди можуть якось врівноважувати спотворення системи. Але лише до певного часу і до певної міри.
Коли систему спотворюють і ґвалтують системно, наполегливо і постійно, то рано чи пізно воно її все ж поламає до ось такого стану, як є зараз. Попри усі добрі наміри і намагань балансувати від тих конкретних людей.
Данило Мокрик
Джерело: https://censor.net/ua/b3606100