Імперії тріщать по швах, народи мігрують, старий світ змінюється на очах.
І саме в цей час, у 482 році, на дніпровських пагорбах постає місто, якому судилося пережити століття, війни й імперії.
Саме цей рік вважається роком заснування Києва — майбутньої столиці України.
За літописною легендою, місто заснувала родина на чолі зі слов’янським племінним вождем Києм, разом із його молодшими братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Кожен із них пов’язаний із київським ландшафтом: пагорби, річки, урочища й досі зберігають їхні імена.
Назва «Київ» буквально означає «місто Кия» або «місце, що належить Кию».
Це не просто топонім — це відбиток особистості, роду і влади, закарбований у назві міста.
Київ від самого початку був не випадковим поселенням. Він виник на перетині торговельних шляхів, біля могутнього Дніпра, який з’єднував північ і південь, Балтику і Чорне море. Уже тоді це було місто стратегічне, відкрите світові й водночас укорінене у своїй землі.
Для порівняння: Москва була вперше згадана лише у 1147 році — більш ніж через шість століть після заснування Києва. На той момент Київ уже був великим політичним, культурним і духовним центром Східної Європи.
Історія Києва — це не просто дати в підручнику.
Це нагадування про глибину української державної традиції, про місто, яке було давнім тоді, коли багато сучасних столиць ще навіть не існували.
Нижче — графік із роками заснування європейських столиць.
І серед них Київ стоїть одним із найдавніших.