З червня 2025 року українські війська завдають майже безперервну серію ударів по об’єктах паливно-енергетичного комплексу на території Росії, насамперед по нафто- і газопереробних заводах та нафтохімічних підприємствах.
На відміну від минулих кампаній, збільшилася не тільки частота, але й глибина ударів безпілотників, а також результативність нальотів. Судячи з усього, чималу роль в успіху української стратегії DeepStrike відіграє підтримка розвідданими з боку США. Якщо російський ПЕК продовжить страждати від атак з поточною інтенсивністю, то в 2026 році цілком можливі не тимчасові і обмежені окремими регіонами, а системні проблеми із забезпеченням внутрішнього ринку паливом — і роботою галузі нафтопереробки в цілому.
Читайте також: Бензиновий хук України
Поточна кампанія ударів
З березня по червень 2025 року українські війська не завдавали ударів по об’єктах ПЕК в Росії після того, як сторони за посередництва США домовилися про мораторій на атаки по енергетичній інфраструктурі, в тому числі по НПЗ, нафто- і газосховищах, нафто- і газотранспортній інфраструктурі, електромережах і електростанціях, АЕС, дамбах ГЕС.
Згідно з підрахунками The Insider, за три місяці — в період з 1 січня по 31 березня 2025 року — було зафіксовано щонайменше 18 результативних (що завдали будь-якої шкоди виробництву) атак на 11 нафто-, газопереробних і нафтохімічних підприємств в Росії. Водночас за весь 2024 рік таких атак набралося всього 24 — по 15 підприємствам.
Низька інтенсивність ударів не є головною відмінністю кампанії 2024 року. Майже половина уражених НПЗ знаходилася на відстані не більше 500 км від України, а значна частина з них була представлена порівняно невеликими експортно орієнтованими виробництвами, робота яких майже не впливає на внутрішній ринок. Крім того, менше половини з уражених НПЗ піддавалися повторним атакам, причому тільки один завод — Слов’янський НПЗ у Краснодарському краї — менш ніж через місяць після попередньої.
Кампанія ударів по російських нафто-, газопереробних і нафтохімічних виробництвах у 2024 році
У 2025 році нальоти на російські НПЗ регулярно відбуваються на значно більшій відстані від України і з більшою інтенсивністю. The Insider зафіксував всього 45 результативних ударів по 22 підприємствах (18 ударів з 1 січня по 31 березня і 27 ударів з 1 червня по 30 вересня), і до кінця року цей показник при збереженні нинішньої динаміки може збільшитися до 60-70 ударів. Причому цього разу основна частина атак припала на підприємства, розташовані на відстані від 500 км і більше від українського кордону.
Читайте також: Українські дрони готуються до штурму Уральських гір?
Крім того, атаки на одні й ті ж НПЗ стали багаторазовими — в літньо-осінній період відразу вісім підприємств зазнали серії нальотів, причому для деяких з них (Афіпський НПЗ, Новокуйбишевський НПЗ, Сизранський НПЗ) перерви між ударами скоротилися до тижнів замість місяців. Така тактика дозволяє звести нанівець зусилля з ремонту та відновлення і відправляє виробничі потужності в тривалий простій. Наприклад, на Сизранському НПЗ під час нальоту 18 лютого 2025 року пошкодили установку ЕЛОУ-АВТ-6. Ремонт об’єкта завершувався 4 березня, коли по об’єкту завдали нового удару.
Кампанія ударів по російських нафто-, газопереробних і нафтохімічних виробництвах в 2025 році
Судячи з візуальних свідчень, зараз українською стороною широко використовуються безпілотники FP-1 від компанії Firepoint, що мають масу бойової частини до 120 кг і дальність в 1500 км. За деякими оцінками, вони забезпечують до 60% від усіх ударів вглиб російської території. Ключова перевага FP-1 перед безпілотниками типу «Лютий» та іншими — вартість $55 тисяч за штуку і можливість порівняно масового виробництва. Також не можна не відзначити значне поліпшення цілевказівки для БПЛА. Більшість відомих успішних влучень на російських НПЗ припадає на атмосферно-вакуумні трубчасті (АВТ) установки і технологічні естакади.
Українська стратегія DeepStrike
Невдалий контрнаступ ЗСУ влітку 2023 року і наступ, що послідував за цим восени того ж року, вже ЗС РФ, який триває досі, змусили військове і політичне керівництво України розробити військову стратегію, що дозволяє, перебуваючи в майже безперервній обороні, проте підвищувати витрати війни для Володимира Путіна і тим самим наближати хоча б тимчасове перемир’я. Її елементами стали удари на стратегічну глибину (DeepStrike) по об’єктах військово-промислового комплексу, ПЕК, аеродромам, складам боєприпасів тощо.
Ключове місце в стратегії DeepStrike займають нафтова і газова промисловість — не тільки переробні підприємства, а й трубопровідна інфраструктура, нафтобази, експортні термінали. Це не дивно, оскільки за час війни експорт нафти і газу приніс Росії понад €850 млрд доходів — у кілька разів більше загальної військової, гуманітарної та фінансової допомоги, наданої Україні союзниками.
Чутливість цього питання для міжнародних енергетичних ринків така, що США кілька разів (і за адміністрації Джо Байдена, і за Дональда Трампа) просили утримуватися від ударів по об’єктах ПЕК в Росії. Але з літа 2025 року ситуація змінилася. Згідно з витоками в ЗМІ, нинішня кампанія українських атак на російські НПЗ проходить за американської підтримки в частині розвідданих і розробки маршрутів застосування дальніх засобів вогневого ураження, що, як заявляється, і дозволило наростити ефективність і глибину ударів.
Читайте також: Від укусів до стримування: армія дронів дозволяє Україні не програти у війні, але залишається неповноцінною без ракетної складової
Катастрофічні наслідки для паливного ринку
Удари по НПЗ збіглися з традиційним сезонним високим попитом і плановим ремонтом деяких заводів. Все разом це дало найжорстокішу кризу на ринку бензину. Перебої з поставками спостерігаються в майже 60 російських регіонах, особливо гостро стоїть проблема в анексованому Криму. Там введені обмеження — не більше 20 л в одні руки, що призводить до ще більшого ажіотажу, багатогодинних черг і випадків крадіжок бензину один у одного. Місцева влада хоче зафіксувати ціни на паливо на 30 днів.
Біржові ціни на бензин б’ють рекорди. Роздрібні ціни на бензин зростають з червня 2025 року в середньому на 0,3–0,4% на тиждень, випереджаючи інфляцію.
«Ситуація абсолютно контрольована», — незворушно повторює віце-прем’єр Олександр Новак у розмовах з журналістами, запевняючи, що попит і пропозиція в країні збалансовані, а проблеми в окремих регіонах вирішуються в ручному режимі. Зокрема, уряд повністю заборонив до кінця року експорт бензину. Дизельного палива традиційно виробляється вдвічі більше, ніж потрібно внутрішньому ринку, тому його вивозити заборонено тільки не виробникам.
«Газпром нафта» через паливну кризу відклала плановий ремонт на Омському НПЗ. Міненерго попросило зробити так усіх нафтовиків. «Разом з ними скоригували програму планових ремонтів НПЗ, щоб планові ремонти не припали на період пікового попиту на бензин. Також в ручному режимі працюємо з Російськими залізницями, щоб цистерни з бензином з регіонів виробництва швидко переміщалися в регіони максимального попиту на бензин», — сказав міністр енергетики Сергій Цивільов.
Крім того, Новак запропонував голові уряду Михайлу Мішустіну на півроку дозволити раніше заборонену присадку до бензину — монометиланілін (ММА). «Незважаючи на вжиті заходи щодо захисту об’єктів ПЕК, існують ризики погіршення ситуації із забезпеченням внутрішнього ринку нафтопродуктами», — пише Новак.
Читайте також: Дрони атакували Афіпський НПЗ у Краснодарському краї
У Росії традиційно виробляється більше палива, ніж споживається на внутрішньому ринку. Приблизно половина його зазвичай йде на експорт (в основному дизель і мазут). Тому зараз в середньому по країні виробленого бензину може вистачати на всіх бажаючих, проблема в тому, щоб вчасно його довезти.
Оцінки того, скільки саме втратив ринок переробки через атаки останніх місяців, сильно різняться. Наприкінці вересня в Росії простоювали 38% потужностей первинної переробки нафти — близько 338 тисяч тонн на добу, за підрахунками агентства «Сіала». Причому 70% зупинок пов’язані з атаками українських дронів. Але цей безпрецедентно високий рівень викликає сумніви у експертів. Мабуть, цифра з’явилася складанням паспортних потужностей всіх НПЗ, які зазнали атаки з 1 серпня 2025 року, робить висновок старший науковий співробітник Берлінського центру Карнегі Сергій Вакуленко. «Чи правильно так вважати? Для отримання оцінки зверху так можна, так», — міркує він.
Тобто, якщо всі атаки були успішними і завдані заводам збитки повністю вивели їх з ладу, то це буде не більше, ніж 38% всієї переробки в Росії. «Для отримання більш реалістичної цифри треба як мінімум відповісти на два питання і зробити поправку на них. Перше — чи можна вважати, що всі атаки пошкоджують завод цілком, настільки, що завод повністю зупиняє роботу і вся потужність заводу вираховується з доступного обсягу? Друге — чи точно за минулий час не полагодили хоча б частину пошкоджень і чи завод досі стоїть?» — продовжує Вакуленко. На його думку, заводи пошкоджувалися частково і частину вдалося відремонтувати, так що якась частка вибутої потужності повернулася в дію.
Більш реалістичною виглядає оцінка JPMorgan Chase & Co, яку передає Bloomberg: продуктивність російських НПЗ впала нижче 5 млн барелів на добу — тобто приблизно на 500 тисяч барелів на добу, або на 10%. За підрахунками Reuters, російські потужності з переробки скоротилися на 17%, або на 1,1 млн барелів на добу. 10–17% звучить не так трагічно, як 38%, але тут важлива динаміка: удари по НПЗ тривають і виводять з ладу потужності швидше, ніж їх встигають відновлювати, тому відсоток буде зростати.
Наслідки від атак на НПЗ відчують як всередині Росії, так і за кордоном, — Монголія може почати закуповувати бензин у Китаю. Вже страждають приватні АЗС, що не входять до групи великих нафтовиробників. Рентабельність негативна, низка незалежних АЗС вже закривається, скаржиться Російський паливний союз. Терміни відвантаження бензину доходять до двох місяців, заборона на експорт не допомагає.
Все це, за словами союзу, «загрожує незалежним власникам АЗС, кількість яких становить близько 60% від загальної кількості АЗС країни, припиненням діяльності». Якщо скорочення переробки буде дійсно серйозним і тривалим, а російські нафтові компанії не зможуть продати вивільнені обсяги сирої нафти, то вони будуть змушені скоротити видобуток. І ось це вже може скоротити надходження до федерального бюджету і створити фінансові проблеми Кремлю.
Читайте також: Сили оборони уразили Волгоградський НПЗ і нафтохімічний комплекс у Башкортостані
Чим загрожує продовження ударів по НПЗ
Якщо за підсумками 2024 року нафтопереробка в Росії впала всього на 3% — до 267 млн тонн, то в 2025 році падіння очікується набагато більш істотним. У серпні-вересні 2025 року щонайменше 10 великих НПЗ частково або повністю зупиняли роботу. У розмові з The Insider незалежний експерт Джордж Волошин не виключив, що при збереженні поточних темпів ударів по НПЗ тимчасові простої переростуть у системне вибуття потужностей — з кількох причин.
По-перше, в умовах санкцій російські підприємства вже досить давно відрізані від західних технологій, відповідно, заміна або ремонт пошкоджених складових загального виробничого процесу вимагає більше часу і навіть «канібалізації» вже змонтованого обладнання.
По-друге, нестача засобів ППО, яких завідомо недостатньо для того, щоб надійно прикрити всі об’єкти критичної інфраструктури, а це, в свою чергу, призводить до повторюваних ударів по одним і тим же НПЗ, створення «накопичувального ефекту» в сенсі збитків — збільшення термінів ремонту і застосування (в якості тимчасових) рішень, що знижують якість продукції, що випускається.
Читайте також: НПЗ, ГПЗ і виробництво БпЛА уражено в Росії – Генштаб ЗСУ
У середньостроковій (6–12 місяців) перспективі, за оцінкою Волошина, простої НПЗ можуть досягти 25% від загальної встановленої потужності. На тимчасовому горизонті від року і більше почнеться загальна деградація галузі через проблеми із заміною установок АВТ (комплекси з атмосферних і вакуумних ректифікаційних колон), за чим послідує стабілізація обсягу переробки нафти на рівнях, значно нижчих за довоєнні (близько 200 млн тонн на рік). Це, в свою чергу, загрожує істотним збільшенням на ринку частки низькоякісного палива і раціонуванням (тобто, адміністративним розподілом) видів палива більш високого класу.
Джордж Волошин вважає, що в ряді випадків ремонти заводів, які постраждали від українських ударів, затягнуться до середини 2026 року. З ним згодні експерти Міжнародного енергетичного агентства, які прогнозують відновлення обсягів переробки в період після червня 2026 року (очевидно, вони не беруть до уваги нові українські удари).
Читайте також: Рязанський НПЗ у РФ втратив половину потужностей після атаки українських дронів – ЗМІ
Варто враховувати, що навіть істотна і довгострокова шкода для нафтопереробної галузі вплине на здатність Кремля фінансувати війну, тільки якщо буде одночасно супроводжуватися обмеженням експорту сирої нафти — або через українські удари по нафтотранспортній інфраструктурі (перекачувальним станціям, трубопроводам, експортним терміналам), або через посилення санкційного режиму щодо російської нафти на світовому ринку. Останні дії адміністрації Дональда Трампа і європейських властей у цьому напрямку, зокрема, санкції проти китайських покупців нафти з Росії і найбільших російських нафтових корпорацій (1, 2), роблять цей сценарій цілком реалістичним.
—
В’ячеслав Епуряну, Катерина Мереминська; опубліковано у виданні The Insider