31 жовтня 1984 року в Нью-Делі була вбита двома своїми охоронцями-сикхами Індіра Ганді – прем’єр-міністр Індії, агент КГБ з псевдо «Вано».
Індіра Ганді двічі обіймала посаду прем’єр міністра Індії: з 1966-го по 1977-й та в 1980-1984 роках. Протягом життя 9 разів навідувалася до СССР. Вперше – у 1953 році, в складі делегації прем’єр-міністра Індії Джавахарлала Неру, в якості особистого секретаря батька. Тоді нею і зацікавився КГБ, як особою здатною впливати на батька Неру. В якості першого «подарунку» вона отримала в 1955 році шубу з цінного хутра «с барского плеча» московсько-більшовицької спецслужби.
У 60-ті роки Москва заходилася фінансувати участь партії Ганді у виборчих перегонах. Після розламу в партії Індійський національний конгрес в 1970 році, Москва підтримала Ганді та її прихильників.
Ганді заслужила повну довіру чекістів після укладання та ратифікації «Договору про мир, дружбу і співпрацю з СССР» у 1971 році.
Корупція в країні набула нечуваного розмаху. До оселі Ганді КГБ передавав готівку валізами. При цьому Індіра (чекісти називали її агент «Вано»), що, начебто, відзначалася аскетичним життям, не повертала навіть валізи (!!!). Відповідальним за партійний фандрейзинг (збір коштів) Ганді призначила колишнього парламентського секретаря прем’єр-міністра Джавахарлала Неру (батька Індіри) – Лаліта Нараяна Мішру.
Відомий індійський журналіст Кулдип Наяр згадував ті часи так: «Я не буду говорити про продажність преси, але всім відомо, як тоді валізи з грошима переходили з рук у руки».
У сімдесяті роки минулого століття КГБ СССР створив в Індії потужну агентурну мережу, до якої належало багато регіональних лідерів, ЗМІ та міністрів на чолі з прем’єром Індірою Ганді.
Ця інформація набула широкого розголосу завдяки архіву таємних документів КДБ СРСР колишнього співробітника КДБ Василя Митрохіна, вивезених ним у 1992 році до Великої Британії та оприлюднених в співпраці з журналістом Крістофером Ендрю.
Інформація вважається вірогідною, якщо її містять мінімум два незалежні одне від одного джерела. Факти про співпрацю Індіри Ганді з КГБ підтвердив колишній перший заступник Голови Совєта міністрів РФ, голова міжвідомчої комісії з розсекречування документів КПСС М. Полторанін у своїй книзі «Власть в тротиловом эквиваленте. Наследие царя Бориса».
Оскільки архіви КГБ досі не оприлюдненні, за словами Полтораніна, щоб не зашкодити колишній і дієвій московській агентурі, цих двох джерел достатньо, аби вважати Індіру Ганді щонайменше агентом впливу Кремля.
У згадуваній вище книзі Полторанін відзначає, що в грудні 1974 року, через не названу довірену особу Індіра Ганді переказала брежнєвській камарильї щиру вдячність за 10 мільйонів індійських рупій, наданих СССР задля проведення «деяких закритих підготовчих заходів до виборів». КГБ на чолі з Андроповим видав розпорядження надати Ганді на вибори 55 мільйонів рупій. Перший транш у 10 мільйонів вона отримала в січні 1975 року.
На утриманні КГБ перебувало ще декілька міністрів та регіональних лідерів. Колишній генерал КГБ Олег Калугін, розповів, що завдяки Індірі Ганді та її оточенню, московські шпигуни мали багато джерел інформації в розвідці, контррозвідці, поліції, міністерствах оборони та іноземних справ Індії. За його словами Індія перетворилася на «модель інфільтрації КГБ в уряди країн Третього світу», і отримала на Луб’янці, почесну назву «Головної резидентури».
Користуючись прикриттям, який забезпечував чекістам агент «Вано», КГБ розгорнув в Індії справжню інформаційну війну. Чекісти старанно доводили до відома Індіри Ганді інформацію про зв’язок індійської опозиції з США так, що у «Вано» з’явилися ознаки манії переслідування. Активно оброблялася громадська думка. Станом на 1973 рік СССР утримував 10 газет та одну інформаційну агенцію. Того року чекісти оприлюднили 3789 статей в індійських ЗМІ. У 1975 році цей показник довели до 5510 публікацій.
Під час політичної кризи 1975 року, і запровадження Ганді надзвичайного стану в країні, чекісти припустилися помилки. Виходячи зі своїх тоталітарних реалій, вони вирішили, що завдяки надзвичайному стану Індіра Ганді повністю опанувала країною, і її подальше переобрання лише технічне питання. Кремль виділив на її виборчу кампанію 10,6 мільйонів рублів, що за московським курсом становило близько 10 мільйонів фунтів стерлінгів, і віддав наказ компартії Індії забезпечити Ганді всебічну підтримку. Не важко здогадатися, як неприємно здивувалися кремлівські дідугани, коли індійський народ віддав перевагу Мораджі Десаї, якому Москва, м’яко кажучи, не симпатизувала. Індіра Ганді вдалося повернути владу в 1980 році, і вона робила все, щоб дотримувати кремлівського політичного курсу.
31-го жовтня 1984 року в своїй резиденції ї в Нью-Делі Індіра Ганді була розстріляна двома своїми охоронцями-сикхами. Беант Сінґх вистрілив у неї тричі зі свого револьвера, а Сатвант Сінґх випустив 30 куль зі свого автомата. Індіра Ганді була терміново доставлена до Всеіндійського інституту медичних наук, де її оголосили мертвою. Вбивство було скоєно як помста за операцію «Блакитна зірка», військову операцію, яку Індіра Ганді наказала провести в червні 1984 року для витіснення сикхських бойовиків із Золотого храму в Амрітсарі.
Але московська агентура залишилися та продовжує діяти і в Індії, і по всьому світу. Так, резидент одного зі шпигунських центрів в Делі у 1971-1977 роках В’ячеслав Трубніков згодом став довіреною особою президента Путіна, з 1996-го по 2000-й рік очолював зовнішню розвідку РФ, потім працював заступником міністра іноземних справ РФ, а в 2004 році повернувся до столиці Індії в якості Надзвичайного та Уповноваженого посла РФ.
Наразі активність чекістів коштувала життя і здоров’я сотням тисяч осіб в Україні. Покінчити з цим лихом можливо лише в єдиний спосіб – розчавити головну потвору в її лігві.
Із сторінки Nik Bron