Рекорди Кіровоградщини: і ми не ликом шиті.

Бугогардівське козацтво

28/03/2024 AA 0

Чорним шляхом З давніх-давен Середнє Подніпров’я стало вузлом усіх доріг. Безмежні степові гони сприяли становленню вільного, непокірного характеру тих, хто тут проживав. Хай то будуть […]

книга, рекорди, мости, інгул, вулиціУсьому світові відома «Книга рекордів Гіннесса» – друга за кількістю видань після Біблії. З 1999 року видається «Книга рекордів України». У ній представлено і нашу область, зокрема ландшафтний парк «Веселі Боковеньки» – найбільший в Україні. Але багато цікавих фактів з життя людей та історії України, про явища природи, науку, мистецтво до «Книги…» не занесені, але мають повне право на це. Отже…«Імена» міста. У «Книзі рекордів України» названо два міста, які претендують на найбільшу кількість своїх назв. Лідирує тут Дніпропетровськ. Перша назва його – Катеринослав, пізніше був Новоросійськом, трохи Січеславом, знову Дніпропетровськом. Назву Катеринослав місто носило двічі – при заснуванні та повторно у 1802-1919 рр., тобто, мало три імені. Другим «претендентом» представлено Луганськ. Його двічі називали Луганськом і двічі Ворошиловградом, тобто у нього було усього два імені.

Ці міста суттєво поступаються Кіровограду. Він – чи не єдине місто у світі, яке міняло назву аж чотири рази. Спершу був Єлисаветград (1775-1924), потім Зинов’ївськом (1924-1934), далі Кіровим (1934-1939) і, нарешті, Кіровоградом (з 1939). Тепер вже ясно, що і ця назва не остання. Чотири рази «перехрещували» й Олександрію. Була вона Вусівкою, Бечеєю, Олександрівськом і, зрештою, Олександрією.

Книга рекордів України

Обидва наші міста перевершують у плані перейменувань два попередні: їхні назви двічі не повторювалися. Та лідером «рекордсменів» треба вважати Світловодськ. Спершу він називався селищем будівників Кременчуцької ГЕС, потім Хрущов та Кремгес. А якщо зважити, що місто стало правонаступником районного центру Новогеоргіївськ, а той раніше називався Крилів, потім Олександрівськ, то це абсолютний топонімічний рекордсмен. Певне, не тільки в Україні… Є у Долинському районі нашої області село, яке за свою відносно коротку історію (засноване 1870 р.) мало аж п’ять назв: Яцевичове, Кроківка, Калинівка, Восьме Олександрійське і сучасну – Новоолександрівка. Так що куди тим Луганську чи Дніпропетровську…

Промисловість. Перший в Україні завод, що переробляв цукрову речовину на цукор, відкрив у Єлисаветграді 1785 року купець Іван Масленников. Нове виробництво приносило господареві колосальні прибутки, невдовзі він наймав морські судна, щоб відправляти продукцію за кордон. Ця людина залишила добрий, благородний слід у місті: власник підприємства турбувався про своїх робітників, збудував для них житло, церкву, при ній – школу для бідняків. До цього часу район, де знаходився цукровий завод і робітниче селище, називається Маслениківкою.

Кіровоград: Великий і арковий пішохідний мости

Мости. Та ж «Книга рекордів України» повідомляє, що Київ може претендувати на звання «української Венеції», бо у ньому налічується близько 60 мостів – міських, відомчих, залізничних, автомобільних, з них шість – через Дніпро. Кіровоград не поступиться столиці, а в чомусь і перевершить її. У нас, щоправда, загальна кількість мостів менша, ніж у Києві. Однак маємо 13 мостів (!) через Інгул, причому лише чотири з них чисто пішохідні, решта – транспортні. Шість мостів з’єднують береги Біянки (половина транспортних). Також маємо три мости залізничних (один пішохідний). Залізничний міст через Інгул – взагалі унікальний. Цей віадук – перший подібного типу, споруджений на залізничних шляхах країни у 1865 році, його висота сягає до 90 метрів над руслом річки, це найвищий міст у Європі. Діють ще два потужні автомобільні на об’їзній автотрасі, а також три через Сугоклею, біля Злодійської Балки на Балашівці, Мотузянці.

Навчальні заклади. У Кіровограді є два навчальні заклади – єдині в Україні. Це Національний технічний університет та Національна льотна академія. Свого часу (1788-1797) у Єлисаветграді працювала перша в Україні медико-хірургічна школа.

Залізничний міст

Друкарні. Перша друкарня з гражданським шрифтом в Україні була відкрита у 1764 році у Єлисаветграді. Про це, до речі, повідомляє «Книга рекордів України».

Лауреати. Першим у країні лауреатом Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка у галузі театрального мистецтва став у 1970 році наш земляк, уродженець с. Володимирівки Кіровоградського району актор Костянтин Параконьєв.

Пам’ятники. Перший у Російській імперії пам’ятник ученому був відкритий у Єлисаветграді 18 жовтня 1892 року. Це бюст професорові-славісту, археологові, історику Віктору Григоровичу. Цікава історія створення цього пам’ятника. Ідея увічнення видатного славіста належала викладачеві історії та етнографії Єлисаветградського земського реального училища, у якому працював В. Григорович, краєзнавцю Володимиру Ястребову. Її підтримали відразу три університети, у яких раніше працював Григорович – Казанський, Московський і Одеський. «Пам’ять про Віктора Івановича священна, – відзначав професор М. Осокін. – він був предметом свого роду культу, таким глибоким був його вплив на нас».

Колективно був оголошений збір пожертвувань на пам’ятник ученому. Вражає кількість жертвувателів і географія збору. Кошти вносили колективи навчальних закладів і окремі особи. Крім університетів, у яких працював учений, робили внески викладачі Київського університету імені святого Володимира, училищ, гімназій міст Кишенева, Баку, Тифлісу, Єревана, Кутаїсі, Сухумі, Астрахані. У Єлисаветграді збір коштів проводив В. Ястребов. Усього у акції взяли участь більше 120 навчальних закладів та окремих осіб. Такої масовості увічнення пам’яті найвидатніших осіб імперія ще не знала. Було зібрано понад 2212 тисяч карбованців – сума на той час колосальна. У Єлисаветграді було зібрано найбільше – 233 тисячі карбованців.

Пам’ятник В. Григоровичу, 1892 рік

Виготовити пам’ятник доручили найвідомішому у ті часи в Україні одеському скульптору Б. Едуардсу. На відкриття пам’ятника 18 жовтня 1892 року у наше місто з’їхався чи не увесь світ історичної та філологічної науки Росії. Встановили пам’ятник на Петропавлівському кладовищі на сучасній вулиці Полтавській. У 80-х роках минулого століття його перенесено на Рівненське кладовище, біля технікуму Національного університету встановлено копію.

Перший в Україні пам’ятник письменнику Миколі Гоголю відкрито у Єлисаветграді у квітні 1909 року на ознаменування 100-річчя від дня народження геніального автора «Ревізора» і «Мертвих душ». Його виготовив з гіпсу також Б. Едуардс. Бюст письменника було встановлено у ніші будинку №38 на вулиці Беспопівській. Тоді ж ця вулиця була перейменована на вулицю Гоголя. Це була перша вулиця у місті, названа іменем письменника.

Кіровоград – батьківщина відомого партійного і громадського діяча, першого глави уряду УНР, письменника Володимира Винниченка. Тут, у колишньому Єлисаветграді, він народився, у місті минуло його дитячі і шкільні роки, тут він вчився у чоловічій класичній гімназії, звідси пішов у великий світ. Перший, і поки-що єдиний, пам’ятник В. Винниченку встановлено 17 вересня 2010 року на майдані перед державним педагогічним університетом, що носить ім’я письменника…

Вулиця Велика Перспектива, ХІХ ст.

У Кіровограді жив, навчався у чоловічій класичній гімназії, починав громадську, політичну діяльність депутатом міської ради майбутній академік-фізик Ігор Тамм. Перший в Україні пам’ятник лауреату Нобелівської премії Ігорю Євгеновичу Тамму відкрито у Кіровограді 22 вересня 2012 року. Також перший у колишньому СРСР бронзовий пам’ятник на повний зріст Володимиру Ульянову (Леніну) було відкрито 7 листопада 1925 року у Зинов’ївську (Кіровоград). Демонтовано взимку 2014 року під час подій, пов’язаних з Революцією Гідності.

Топоніміка рельєфу. У Кіровограді існують своєрідні мікрорайони – Балки. Їх аж шість: Велика Балка, Озерна Балка, Солодка Балка, Суха Балка, Собача Балка, Злодійська Балка.

Вулиця Велика Перспектива, ХХІ ст.

Вулиці. У Кіровограді сьогодні нараховується 850 вулиць, проспектів, бульварів, провулків, спусків, тупиків. Назви деяких з них унікальні, неодноразово змінювалися. Рекорд у головної магістралі: їй змінювали назву аж сім разів (!). У цьому плані з нею у республіці не може рівнятися жодна вулиця. Перша назва її Московська-Перспективна (друга половина XVIII століття), пізніше вона – Миколаївський проспект (1830-1860), Велика Перспективна (1860-1919), Карла Маркса (1919-1941), вдруге Велика Перспективна (1941-1944), Карла Маркса (1944-2012). З 2012-го – знову Велика Перспективна. Усього на одне змінювання відстала від головної паралельна їй – перша назва Невська, потім Пашутінська, Компанійця, знову Пашутінська, повторно Компанійця, тепер Пашутіна.

Вулиця Невська, ХІХ ст.

Вражає «колорит», «фантазія» творців назв – таке навряд чи найдеш ще десь. У обласному центрі маємо Маріупольську вулицю і шість Маріупольських провулків, вулицю Новгородську, два Новгородських провулки, на додачу Новгородський проїзд та Новгородський тупик. Фаворит імператриці Єлисавети Воронцов увічнений у Кіровограді у назвах вулиці, провулка і тупика. Щедро обдарована колишня шахтарська Олександрія – її назву носять вулиця, провулок, тупик і шосе. Тільки у нас є вулиці Світлогорська, Світлогорська перша, Світлогорська друга, а ще Світлогорські провулок і тупик. Люблять у Кіровограді артилерію – у місті є три провулки з назвою Артилерійських, Гаубичні провулок і тупик, а ще вулиця Батарейна та Батарейний провулок. Трапляються загадкові провулки – 1січня, 3 вересня, Косокутний, Косий В’їзд. Вершиною топонімічної творчості, певне, є 10 вулиць Гірничого селища. Вони мають єдину назву – Лінія, з нумерацією 1-а, 2-а, 3-я… так до 10-ї.

Без нашого міста і області будь-які книги рекордів втрачають сенс.

Пам’ятник В. Винниченку

Пам’ятник Є. Тамму

Юрій Матівос

MIXADV

цікаве

Be the first to comment

Leave a Reply