Як виглядає еталон конченості.
Коли в соціальних мережах, у коментарях та дописах, спостерігається безліч зловтіхи з приводу ракетних ударів та ударів “Шахедів” по ТЦК, з улюлюканням на кшталт: “Так тим людоловам і треба!”.
Мережу наповнює купа дописів про порушення прав людини, а також відео, де різноманітні блогери, наслідуючи Куніцького, торохтять на блокпостах про Конституцію та права, і нуль, повне нічого, про обов’язки.
До речі, чим ближче до фронту, тим більше дисципліни – як на блокпостах, так і у спілкуванні з тими, хто там несе службу. А там, де вже зона дії FPV-дронів, панує повне взаєморозуміння, і всі ввічливі до поносу.
Від’їжджаємо подалі в тил, де відбуваються мікрошабаші Потапа – Козловського – Сердючки – Вакарчука (епічне відео творчих рухів на сцені у Львові, де безліч осіб з конституційними обов’язками не поспішають їх виконувати), і там війни майже немає.
З повагою до працівників критичної інфраструктури, до тих, хто в тилу живе життям “для ЗСУ”, до бізнесу, який платить податки, ледь виживаючи, і без поваги до тих, хто відпетляв та жирує. І з сумною ненавистю до тих гандонів, які в унісон з мордором хитають мобілізацію та рекрутинг.
Закінчаться люди на фронті, російські військкомати швидко налагодять поповнення до російської армії, і жодного разу, навіть не пискнувши, мовчки, з язиком у дупі, побіжать новобранці на майбутні штурми, бо позаду, в усіх сенсах, будуть кадирівці…
Або в ЗСУ, або для ЗСУ!
Микола Колєсник
Джерело: https://censor.net/ua/b3561986