29 червня 1942 року в Севастополі підірвали “дідів” інкерманські аналоги, в яких, крім винних складів та складів боєприпасів, були медичні центри No427 та No47, а також літні та жінки з дітьми, які тікали з Севастополя. 3000 мирних жителів були поховані живцем під багатотонним каменем за наказом власного командування. Наказ про перехоплення видав начальник тилу Збройних Сил контр-адмірал Заяць.
А вже в ніч на 1 липня 1942 року командування оборони Севастополя на чолі з віце-адміралом Філіпом Октябрьським, отримавши прихисток від Сталіна, поспішно втікло з Криму з Херсонеського аеропорту на 13 літаках “Дуглас”, щоб обурені крики та стріляни в повітря власних винищувачів Всього на Кавказ вивезено 13 літаків, 222 начальників, 49 поранених та 3490 кг вантажу.
Історик Г. Ванеєв, який тривалий час вивчав другу оборону Севастополя, констатує такий факт: “Коли до літака підійшли командувач Чорноморського флоту віце-адмірал Октябрьський та член військової ради ВМС Кулаков, їх визнали. “У воїнів, зібраних на аеродромі, почався шум, почався безладний стрілянин у повіт Але поспішив заспокоїти їх солдат авіагрупи Михайлів, пояснивши, що командування відлітає організувати евакуацію з Севастополя.
Евакуація Ф. Лейтенант Б Жовтневий. Воронов написав у спогадах, що до літака прилетів командувач флоту, одягнений у цивільне вбрання, “у порваній куртці і неказській кеп Таке видовище залишило дуже погане враження на присутніх.
Ще частина керівництва армії та партійних звань (на чолі з генералом Петром), з членами їхніх сімей та цінними речами непомітно втікала з Севастополя на двох підводних чо
Начальник відділу штабу ВМС підполковник Семечкін розповів: “Ми збиралися сісти на підводний човен. Я був попереду Петрова. В той час хтось з натовпу почав кричати матюками: “Ви такі божевільні, ви нас покидаєте, а самі біжіть. “А потім він дав лінію з машини генералу Петрові. Але так як я був попереду його, то вся черга впала в мене. Я впав… ». Людей з причалу перекинув на підводні човни невеликим буксиром “Папанін”. На човни потрапили лише щасливчики, хто мав пропуски під підписом Октябрьського і Кулакова. »
Офіційно з Севастополя покинули 600 осіб керівництва армії та неповного дня, а фактично їх було 1228 осіб. Ті командири та поліцейські, які мають невеликий простір на літаках та підводних човнах, завантажили невеличкий човен No112, а в ніч на 2 липня їх виявили та захопили італійські торпедні катери на Генерал-допитник Новіков Манштейн зазначив, що захоплений радянський генерал був одягнений у форму рядового (! ) і негайно наказав його перевдягнути у відповідну форму.
79 956 військовослужбовців, які захищали місто, залишились на вірну смерть та полоні. Навіть нацистський фельдмаршал Паулюс не кинув своїх приречених і полонених військ під Сталінградом, він їх розді
3 липня оборона Севастополя, яка тривала 250 днів, завершилася поразкою і весь Севастополь був окупований гітлерівськими війська Захопивши місто, німці заявили, що захопили 100 тисяч полонених. Як трофеї німці отримали 758 мінометів, 622 гармати, 26 танків.
Вижив снайпер з 25-ї Чапаївської дивізії пригадав: “Коли нас вже ганяли як полонених, німці сміялися: “Дурні, І “Вам треба було протриматися ще два дні. Нам вже дали наказ: два дні штурму, а потім, якщо не вдасться, провести таку ж облогу, як у Ленінграді! » І де ж ми могли триматися! Всі боси покинули нас і втекли. Не правда, що нам не вистачало боєприпасів, було все. Командирів не було. Якби начальство не втікало, ми б міста не здавали… ».
А ось що писав на цю ж тему генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн, який командував 11-ю армією вермахту, яка напала на Севастополь у червні-липні 1942 року доля повстання цими днями здавалося, висіла на нитці. Ознак послаблення волі ворога до спротиву не було, а сила наших військ суттєво зменшилася… хто б міг в той момент, побачивши як сили наших мужніх полків видимо виснажуються, дати гарантію скорого падіння фортеці?
А тепер про цинізм радянсько-сталінського режиму. Останній абзац звіту Sowinformburo від 4 липня 1942 року. звучало так: “Слава головним організаторам героїчної оборони Севастополя – віце-адміралу Октябрьському, генерал-майору Петрову… – увійде в історію Вітчизняної війни проти німецько-фашистських покидьків як одна з найяскравіших сторінок. “Є просто брехня, є нахабна брехня, а є кремлівська брехня… Радянські війська не покинули Севастополь. Навпаки, воно їх там залишило, кинуло на долю власну команду: Октябрський, Петров, Заяць.
Незабаром після цих подій було встановлено медаль «За оборону Севастополя». Її перші номери отримали… Октябрьський, Петров, Заяць та інші зі списку 1228 прізвищ. У 1958 році адмірал Ф. С. У жовтні отримав звання Героя Радянського Союзу, став почесним громадянином Севастополя; його ім’ям названо лінійний корабель, навчальний підрозділ Чорноморського флоту. Генерал армії І. Е. Петров у 1945 році став Героєм Радянського Союзу, нагороджений п’ятьма орденами Леніна, двома колоніаль
На фото: мешканці Інкерманського Столенса, 1942 рік. Вони навіть не підозрюють, що їх ось-ось вб’ють свої.
Це все, що треба знати про “героїчну оборону” “міста русской славы”, окупованого зараз онуками цих “героїв”. Ну не має сенсу нагадувати, чому архіви досі закриті у вірусі “Человек-победа” і культі “дідів” Росії. Все так зрозуміло.