Акцію злизано з вибуху у порті Бейрут, який підірвали росіяни…
В цей раз, ймовірно, турки або британці, не Ізраіль же ж, що є союзником росії…
***
Міжнародний транспортний коридор “Північ-Південь” (INSTC), амбітний інфраструктурний проект, який включає співпрацю росії, Ірану та інших країн для створення мультимодального транспортного маршруту від Індійського океану до Європи через Іран, Азербайджан і росію. Ключовим елементом цього проекту є іранські порти, зокрема Бандар-Аббас, Чабахар, Анзалі та Амірабад, які відіграють важливу роль у морській складовій коридору.
Міжнародний транспортний коридор “Північ-Південь” — це мережа морських, залізничних і автомобільних маршрутів завдовжки 7200 км, спрямована на спрощення перевезення вантажів між Індією, Іраном, Азербайджаном, росією, Центральною Азією та Європою. Проект був ініційований у 2000 році росією, Іраном та Індією, а згодом до нього приєдналися інші країни, зокрема Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туреччина, Оман, Сирія, Україна та Болгарія (як спостерігач).
Мета проекту:
Скоротити час доставки вантажів на 40–50% порівняно з традиційним маршрутом через Суецький канал (з 45–60 днів до 20–25 днів).
Зменшити транспортні витрати на третину.
Створити альтернативний маршрут, який обходить санкції, накладені на Росію та Іран, і забезпечує доступ до ринків Азії, Близького Сходу та Африки.
Основні маршрути:
Західний маршрут: Через Азербайджан, що з’єднує росію з Іраном через залізницю (зокрема, ділянка Решт-Астара).
Транскаспійський маршрут: Через Каспійське море, від російських портів (Астрахань, Махачкала) до іранських портів (Анзалі, Амірабад).
Східний маршрут: Через Казахстан, Узбекистан і Туркменістан.
Роль іранських портів у проекті
Іранські порти є ключовими вузлами INSTC, оскільки Іран виступає центральним транзитним хабом, що з’єднує Каспійське море з Перською затокою та Індійським океаном. Основні порти, задіяні в проекті:
Бандар-Аббас:
Найбільший порт Ірану на Перській затоці, через який проходить значна частина вантажів INSTC.
З’єднує морські перевезення з Індії (порт Мумбаї) із залізничною та автомобільною інфраструктурою для транспортування вантажів на північ до росії чи Європи.
У 2022 році через Бандар-Аббас було перевезено 12 мільйонів тонн російського зерна до Індії, що стало першим великим тестовим вантажем коридору.
Чабахар:
Стратегічний порт на узбережжі Оманської затоки, який розвивається за участю Індії (інвестиції $85 млн у 2018 році) та потенційно Китаю ($400 млрд угод).
Дозволяє Індії отримати доступ до Центральної Азії та Афганістану, обходячи Пакистан.
У рамках INSTC Чабахар має з’єднатися з іранською залізничною мережею для транспортування вантажів до Росії. Однак цей порт ще не повністю інтегрований через затримки в будівництві залізничних сполучень.
У 2022 році Узбекистан приєднався до проекту Чабахар, щоб отримати доступ до цього порту для експорту та імпорту, що підкреслює його значення для Центральної Азії.
Анзалі та Амірабад:
Порти на Каспійському морі, які приймають вантажі з російських портів (Астрахань, Махачкала).
У 2022 році через Анзалі було здійснено перший повний тестовий рейс INSTC (41 тонна дерев’яного ламінату з Санкт-Петербурга до Мумбаї через Бандар-Аббас за 24 дні).
Іран інвестував у модернізацію цих портів, але їхня інфраструктура все ще відстає (лише 20% сучасного обладнання в північних портах).
Інші порти:
Порти Астара, Ноушахр і Каспій також використовуються для транскаспійського маршруту, але їхня роль менш значуща через обмежену інфраструктуру.
Російські інвестиції та проекти
Росія активно фінансує інфраструктурні проекти в Ірані в рамках INSTC, оскільки Іран через санкції та економічні проблеми не може самостійно покрити витрати. Основні російські ініціативи:
Залізниця Решт-Астара:
Це 164-кілометрова ділянка в іранській провінції Гілян, яка є “вузьким місцем” західного маршруту INSTC, оскільки брак залізничного сполучення змушує перевантажувати вантажі на автомобілі.
У травні 2023 року росія та Іран підписали угоду про спільне будівництво цієї ділянки вартістю 1,6 млрд євро, з яких 1,3 млрд євро — російський кредит. Завершення планується до 2027 року.
Росія наполягає на модернізації іранської частини залізниці, тоді як сама оновлює свої ділянки та координує проект з Азербайджаном.
Модернізація портів:
Іранські компанії беруть участь у розвитку російських портів на Каспії, зокрема в Астрахані та Махачкалі. Наприклад, у 2015 році іранська компанія «Nasim Bahr Kish» придбала 53% акцій порту «Солянка» в Астраханській області.
Іран допомагає Росії з днопоглибленням Волги, що дозволяє перевозити важчі вантажі до порту Астрахань і далі до Чорного моря через Волго-Донський канал.
Порт Лагань:
Росія планує побудувати новий порт у Калмикії (Лагань) із пропускною здатністю 12,5 млн тонн, що перевищує сукупну потужність інших російських портів на Каспії (Астрахань, Махачкала, Оля). Проект обговорюється з 2007 року, але через брак фінансування ($1,6 млрд) його майбутнє залишається невизначеним. Іранські та китайські компанії висловлювали зацікавленість у інвестиціях.
Геополітичне значення та виклики
Обхід санкцій:
INSTC дозволяє росії та Ірану обходити західні санкції, створюючи альтернативний торговий маршрут, який не залежить від Суецького каналу чи західних портів.
Проект став особливо актуальним для росії після вторгнення в Україну в 2022 році, коли традиційні західні маршрути стали недоступними.
Військове співробітництво:
Каспійський маршрут використовується для транспортування іранської зброї до росії, зокрема дронів Shahed-136 і балістичних ракет Fath-360. У 2023–2024 роках спостерігалися “темні” рейси (вимкнення AIS-трекерів) між іранськими портами Амірабад і Анзалі та російським Астраханем, що вказує на ймовірні поставки зброї.
Виклики:
Фінансові обмеження: Іран не може самостійно фінансувати проекти через санкції та економічну кризу.
Росія змушена надавати кредити (наприклад, $5 млрд у 2021 році), але повернення цих коштів сумнівне через борги Ірану (зокрема 500 млн євро за АЕС у Бушері).
Інфраструктурні проблеми: Іранські порти та залізниці застарілі (лише 2–3% вантажів перевозиться залізницею, решта — старими вантажівками).
Політична нестабільність: Напружені відносини Ірану з Азербайджаном можуть ускладнити транзит через західний маршрут.
Конкуренція: Проект конкурує з іншими маршрутами, такими як Зангезурський коридор (Азербайджан-Туреччина) чи Середній коридор (Грузія-Азербайджан-Казахстан).
Поточний стан і перспективи
У грудні 2024 року президент Ірану Масуд Пезешкіан підтвердив пріоритетність завершення залізниці Решт-Астара (російська ширина колії), а росія виділила кошти та погодила проект з Азербайджаном. Очікується, що після завершення залізниці коридор перевозитиме 15 млн тонн вантажів щорічно.
У 2025 році планується візит Пезешкіана до росії для підписання угоди про довгострокове стратегічне партнерство, що включатиме співпрацю в транспорті, енергетиці та обороні.
Іран активно нарощує судноплавні потужності на Каспії (15 нових суден у 2022 році, плани компанії Khazar-Ship розширити флот до 27 суден).
Однак західні країни, зокрема США, висловлюють занепокоєння щодо INSTC через його роль у обході санкцій і транспортуванні зброї.
Порт Чабахар досі звільнений від санкцій, але може потрапити під увагу Вашингтона.
Висновки
Російський інфраструктурний проект, що включає іранські порти, — це передусім INSTC, який з’єднує росію з Індійським океаном через Іран. Іранські порти Бандар-Аббас, Чабахар, Анзалі та Амірабад є ключовими вузлами, а росія фінансує модернізацію інфраструктури, зокрема залізницю Решт-Астара, щоб завершити західний маршрут.
Проект має стратегічне значення для обходу санкцій і зміцнення торгівлі з Азією, але стикається з фінансовими, інфраструктурними та геополітичними викликами.
Максим Калніболт