Поки глобальна безпека на межі, а Європа дедалі глибше занурюється в протистояння з Росією, Вашингтон демонстративно відходить від ролі гаранта. Нова економічна доктрина США — не про підтримку союзників, а про тиск і шантаж.
Американська адміністрація оголошує курс на агресивний протекціонізм: базове мито в 10% на всі товари, 25% на автомобілі, а за махінації з імпортом — до 10 років ув’язнення. Під виглядом «економічної незалежності» США фактично розривають торговельні зв’язки з партнерами.
Озвучені цифри:
Китай стягує 67% мита з американських товарів — США планують відповідь у 34%.
ЄС — 39%, США — 20%.
В’єтнам — 90%, США — 46%.
Японія — 700% на американський рис.
Канада — до 300% на першу упаковку молока.
Індія — 70% на імпорт авто.
США досі мали лише 2,5% мита на іноземні авто — тепер буде 25%.
Це не стратегія посилення, це свідоме послаблення — як власної економіки, так і всієї західної архітектури. Це удар по глобальних ланцюгах постачання, удар по союзниках. Американські компанії, які виступають проти цих тарифів, отримують відповідь: «Хочеш нульове мито — виробляй у США». Це не діалог, це ультиматум.
На цьому тлі звучать заяви про те, що в США бракує навіть антибіотиків для власних пацієнтів, а один китайський завод будує більше суден, ніж усі американські разом. Фактичне визнання — промисловість США втратила здатність конкурувати.
Ще один приклад: Австралія забороняє імпорт американської яловичини, водночас США закуповують австралійське м’ясо на $3 мільярди. Хто реально диктує умови?
Паралельно лунають популістські фрази: «Ціни на яйця впали на 59%», «Бензин дешевший за $3», «$6 трильйонів інвестицій». Apple, Nvidia, Oracle, TSMC — нібито вкладають сотні мільярдів. Але всі ці цифри губляться на тлі фактичної політики ізоляціонізму та зневаги до партнерів.
І саме в цей момент Китай мовчить. Не тисне, не погрожує, не виставляє умов. Але саме він виглядає сьогодні як стабільність. Як тиша, яка працює. Як передбачуваний гравець, до якого починає тягнутися світ.
Америка ж, відкидаючи союзників, свідомо відкриває простір для Китаю — і для його проксі: Росії та Північної
Кореї. США втрачають ініціативу. Втрачають обличчя. Втрачають роль лідера.
Китай не каже зайвого. І саме тому він перемагає.
Сергій Суханов