Брудна кампанія, розгорнута Порошенком і його партійно-медійною командою, увійшла вже в друге десятиліття. Зараз черговий сплеск. Цього разу на ресурсах, наближених до нинішнього ОПУ і Портнова (цікаве поєднання інтересів, правда?). Чому зараз? Я ще у 2019му публічно заявив, що більше на вибори не ходитиму, тож політичної конкуренції нинішнім бажаючим не складаю і тиснуть, очевидно, не на мене. Напевно намагаються залякати дружину, Юлію Мостову, головного редактора ZN.UA. Навіщо? Бо в країні залишилося три серйозних видання, з багаторічною репутацією, які говорять правду, а правди багатьом чути не хочеться, або ж страшно. Чому зараз? Напевно тому, що ближчим часом треба буде згодувати населенню усі підписані угоди (про копалини, про гарантії, про перемирʼя, про мир) як перемогу владної команди.
Незалежно від суті досягнутого і підписаного. Інших причин сплеску медійної атаки проти нашої родини я не бачу. При тому, що попри шалений медійний галас, на який уже витрачено десятки мільйонів, навіть самі автори брудної кампанії, не кажучи вже про прокурорів і слідчих, яких втягували в цю брудну історію, прекрасно розуміють — жодних правових підстав для звинувачень немає, не існує в природі.
Щоб заспокоїти стривожених друзів, знайомих і загалом пояснити людям, спочатку я відповідав і детально з документами пояснював, багатократно в різних ефірах: що Міноборони ніколи ніякої зброї не продавало взагалі — за законом, це мають право робити лише кілька спеціальних підприємств (Укрспецекспорт, Укроборонсервіс, Прогрес та ін.) і всі вони за межами Міноборони, не підзвітні міністру, а підконтрольні Кабміну й особисто Президенту; що квартири, на які я нібито накрав міністром, — куплені дружиною ще в минулому столітті, задовго до нашого одруження і задовго до призначення мене міністром; що дача — не збудована на землі олігарха, якому я нібито продався, не куплена на нібито вкрадені мною з бюджету Міноборони гроші і не збудована солдатами за нібито моїм наказом — вона придбана на вторинному ринку, до того ж задовго до призначення мене міністром….
Всі ці документи доступні в реєстрах, у моїх щорічних деклараціях, влада тодішня (Порошенка) і нинішня (Зеленського) те бачила і знає. Але на кожне моє спростування брехні одразу виходило два десятки нових ефірів з брехнею, організованих Порошенком разом з його аморально-продажним “політтехнологом” Гринівим. Відтак, я перестав їм відповідати: хто хотів — той почув, а хто ще цікавиться правдою, може й зараз погуглити і переглянути мої ефіри з публікаціями.
Чи залякають Юлю Мостову або ж мене? Ні, не залякають. Чи можуть висунути підозру? Правових підстав немає, від слова жодних. Якби були, то за ці 10 років мене принаймні хоч раз би запросили/викликали дати хоч якісь покази. Не запрошували, не викликали, хоч я нікуди не тікав і не ховався — бо самим слідчим це все тошно, вони ж закони знають і дати з фактами в реєстрах давно перевірили. Чи можуть щось вчинити по бєспрєдєлу — сфабрикувати “державну зраду”, заарештувати безпідставно, або ж вплинути фізично, спланувати напад чи ДТП? Напевно можуть, якщо моральна планка вже впала на землю остаточно, а ресурсів для бєспрєдєлу в них предостатньо.
P.S. Наркотиків не вживаю, за кермом їжджу тверезим, дружина і діти так само.. Це так, про всяк випадок, до відома кільком зацікавленим особам. І чесним професійним правоохоронцям.
P.P.S. У брудну кампанію проти мене втягнули й моїх дітей, зокрема сина Олексія, нібито він воює не на фронті, а “в ресторанах”. При тому, що Олексій воював на фронті півтора роки ще у 2014-2015, і зараз удруге воює вже четвертий рік поспіль; що у свою бригаду він пішов завчасно, ще за кілька днів до вторгнення, щоб бути готовими до відсічу агресії; що за законом — як батько 4х малолітніх дітей — мав право взагалі сидіти двома… Це не до відома моральних уродів у владі чи поряд з нею, які знають факти і тим не менше поширюють брехню. Це скоріше моє батьківське слово підтримки і шани синові-солдату, якого не можу прикрити, коли через мене його теж знову і знову безпідставно атакують. Льоха, вибач, прорвемося, не вперше!
Анатолій Гриценко, екс-міністр оборони України; сторінка автора у Фейсбук