В розпал змагань за зміну герба Кропивницького я зустрівся з його корінним мешканцем, головою Української геральдичної колегії Анатолієм Авдєєвим. Задав кілька запитань стосовно геральдики та зміни гарба його рідного міста.
- Яку участь Ви приймаєте в процесі зміни герба свого рідного міста?
- Приймаю участь звичайно, але не знаю як її назвати- активною чи пасивною… По-перше з боку влади, ЗМІ та колег реакція різна. Перші не турбують, не кличуть і порад не питають. Зовсім не така реакція на мене, як тридцять років тому, коли теж заходилися міняти герб. Другі турбують, але не дуже активно. А треті запитують: «Ну що ти там? Що скажеш?» На перший план нині вийшли краєзнавці та місцеві історики, але не геральдисти – Микола Правда, Борис Шевченко та інші. Часом лунає маячня про такі символи, як театр та вовки. Незабаром можуть згадати про танці, чорнобривці та тюльпани, сівалки та уран. Все це бажають бачити в гербі… Розмістіть це все, то вийде замість герба якийсь колаж. Частенько в народі герби плутають з емблемами та логотипами. А різниця є і кардинальна : герби складають згідно з правил геральдики і згідно правил описують, а в іншому випадку з згаданими емблемами чи логотипами – малюй що заманеться і чого душа забажає.
- А що можете сказати про перші надруковані у ЗМІ думки про можливі символи міста у новому гербі?
- Сумно, коли читаєш думки нефахівців. Геральдика має свою термінологію, а тут як в колгоспі говорять якісь дурниці ніби про політ на Марс. Одній працівниці культури не подобається «цегляна корона» над геральдичним щитом нинішнього герба міста. А їй і голову не приходить, шо то рангова міська корона, яка символічно говорить, що це герб міста, а не села, селища чи якогось підприємства. Куди с таким багажем знань долучатися до фахового обговорення? А бо лунають негеральдичні вирази жовтий колір, золотий колір і тому подібне. До речі в геральдиці існує лише п’ять геральдичних кольорів та два метали. Геральдичні кольори: червоний, cиній, зелений, чорний і пурпуровий(фіолетовий). Метали золото на срібло вимальовуються жовтим та білим кольором, але в описах пишеться – золото та срібло. Але можна в геральдиці використовувати і інші кольори, які просто називають не геральдичними – помаранчевий, брунатний(коричневий), малиновий, тілесний та інші. Це зовсім не заборонено. В усьому світі не перший рік так і робиться, і міняти тисячолітні правила не треба, як дехто пропонує, бо йому вони не зручні. Звичайно інші річ, що не можна використовувати написи, проекції та тіні чи накладати колір на колір або метал на метал.
- А що означають терміни геральдична чи негеральдична фігура?
- Геральдичні фігури утворені в основному прями лініями. До них належать хрести, яких в геральдиці кілька сотень, і кожний має власну класичну назву, бази, перев’язі, зірки, хрести та інші. До негеральдичних належать всі і інші: зброя, птахи та тварини, риби та фентастичні і міфічні створіння, будівлі, предмети побуту, квіти, дерева та інші. Тобто діапазон тогощо можна використовувати дуже широкий.
- А що на вашу думку робиться не так при нинішній кампанії зміни герба?
- По-перше проведення конкурсу. Такого підходу до створення герба практично ніде в світі немає. Та й опитування про те що символізує місто не кращий засіб. Таких речей багато і все те в герб “не затянеш і не втулиш”. І підхід дивний. Міста сотнями літ мають герби ніхто неміняє ті символи і не поєднує з характерними рисами міста. Практика у світі така що герб є герб і ніхо ніщо в ьому не обговорює. Багато де у містах користуються історичними гербами сотні літ і не виникає ніяких питань. Але в Росії геральдика була навіть в старі часи ідеологізована. Тому не старе що було, наприклад в гербах Херсона, Єкатириносла, нашаго міста та ряду інших не підходить і не підлягає ніякому збереженню, бо там двоголові орли, імператорські везелі та інші символи колоніалізму. Де цього немає, априклад в гербах Києва, Львова, Одеси, Харкова, Чернівців символіку залишили без практичних змін. І за кордоном, в Європі міста сотнями літ користуються гербами без ніяких змін, бо це їх історична, а не колоніальна чи якась ідеологічна спадщина.
- А що ще не так в нашому муніципальному герботворенні?
- Дивне ще те хто цим займається. Чомусь топонімічна комісія замість геральдичної. Топоніміка до геральдики ніяким боком не ліпиться. Це зовсім різні речі. Чомусь полынуалися створити окрему геральдичну комісію з кількох фахівців. Для прикладу можу сказати, що до практично фахових геральдистів належить секретар міської ради Олег Колюка, який знається на правилах геральдики та є авторо-розробником гербів, може бути експертом в цій справі. Крім того в положені про конкурс закладені рохи дивні речі: список використаної літератури та деякі інші. Ніби мова йде про наукову монографію, реферат чи десертацію. Цікаво що серед их хто буде визначати долю новогогерба майже немає людей, що розробляли герби або мають власні герби, і звичайно не всі знаютьсяна правилах геральдики.
- А хто в нашому місті має особисті герба і чи є такі?
- Звичайно їх небагато, але вони є. Це члени дворянського зібрання Королівства Україна-Русь, короля Ореста І, якого викрали російські окупанти, члени лицарського Ордена Архистратига Михаїла, члени Української геральдичної колегії і можливо ще хтось.
- А якщо затвердять герб міста то що робити цій комісії далі? Вона здається буде одноразовою?А що з підсумками опитування? Чи дуже воно потрібне?
- В окремих випадках с цього є користь для тих населених пунктів де не було гербів, або де треба щось міняти. У нашому випадку на мою думку потрібно йти шляхом реконструкції, а не повної заміни герба. Наші головні річки міста нікуди не дінуться, вони давали життя місту і повинні залишитися у символі геральдичної, до речі, фігурі перевернутого трьохраменного хреста. Пригадалося обговорення символіки в одному з райцентрів. Кожний пропонував своє- звертали увагу на місцевий молокозавод. Але справа там завершилася поверненням старого герба, з якого лише за часів незалежності прибрали двоголового орла. До речі, і в радянські часи ні бідони з молоком, ні корови ніде в гербах не використовувалися. Самими заїздженими символами тих часів були колоски і шестерні.. Не уник цієї долі і герб нашого міста колишього Кіровограда.
- А як проходив конкурс на герб міста у 1992 році на світанку української незалежності?
- Тоді у місті створили геральдичну комісію, в яку запросили і мене. Хоча, я ще не проводив у місті Зльотів геральдистів України, але про мене мало хто чув. А зараз лише журналісти знають про мою геральдичну діяльяльність, бруть інтерв’ю, але далі цього справа не просувається, ні в які геральдичні комісії мене не кличуть. Не використовують і в якості експерта, за відгуки все шлють до до Львова, до пана Андрія Гречила. все через рокол серед геральдистів спровокований деким у 2000 році. За умовами конкурсу всі учасники були закодовані. Це не дозволяло комусь конкретному висловити симпатії, приймати участь навіть членам жюрі, тобто членам геральдичної комісії. Проектів були чимало. Був середних і відвертий плагіат, коли хтось подав на конкурс герб Кишинева, але через кодування імен учасників ім’я “героя” досі невідоме.
- А чи хотіли б ви стати автором герба рідного міста?
- Хотів чи не хотів, але для мене це не головне. Головне що б не постраждала геральдика і не перемогла За допомогою нефахового жюрі якась “каракатиця”. Через грубі помилки в гербах та їх описах, звичайно, серце щемить, через проведення “совкових конкурсів”, не наукові вирази в описах та матеріалах журналістів. Коли просте слово “правила” заміняють словом “принципи”.
- А чим закінчився конкурс на герб міста тридцять три роки тому?
- Практично нічим. Через три роки тодішній міський голова викликав тодішнього автора герба і по його команді намалювали те що має місто гербом зараз, з першого разу через брак знань його не змогни згідно з праввил блазонування( опису) навіть описати. Заклали в герб ідею повернення місту імперської назви, причепиливигадку про “святу”, яка згідно історичних джерел навіть не була християнкою, та вигадали їй “вензель”. Оте і затвердили в далекому нині 1996 році. До мене з того приводу. як голови обласного відділення Українського геральдичного товариства за консультацією навіть не зверталися. Пізніше створили клон нашого відділення, запропонували нашому відділенню об’єднатися, а через три роки під різними приводами майже всіх членів нашого відділення виключили. У Львові, у правлінні УГТ, членом якого я був на той час, тим були дуже здивовані… Оттакі були справи кіровоградські
- А чи будите прймати участь у нинішньому кокурсі на герб міста?
- Я цього ще не вирішив, хоча маю свій опублікований проект нового герба міста ще два-три роки тому. З радянських часів принципово не приймаю участі у подібних конкурсах, за виключенням одного випадка -лише консультую, розробляю проекти гербів, даю експертні висновки.
- Дякую за цікаву і пізнавальну бесіду історії геральдики нашого міста.
Бесіду вів Олександр Сікорський, спеціально для сайту “Сурма”