12 лютого 2025 року розпочато процедуру громадського обговорення по питанню перейменування провулку Євгена Коновальця міста Долинська Кропивницького району Кіровоградської області на честь ім’я героїчно загиблого військовослужбовця Корніченко Сергія. Під час війни з російськими окупантами Долинська міська рада готується перейменувати провулок названий іменем ворога Російської імперії, полковника армії УНР, який під проводом Симона Петлюри воював за Українську Державу. Саме полковник Євген Коновалець заснував Організацію Українських Націоналістів, яка у роки Другої світової війни воювала на два фронти, проти російських та німецьких окупантів. Українська Повстанська Армія створена Організацією Українських Націоналістів, першим головою якої був полковник Євген Коновалець, до 1953 року продовжувала героїчну, самовіддану, криваву боротьбу з російськими окупантами в Україні.
І ось сьогодні у Долинській, під час війни з російськими окупантами, збираються перейменувати провулок на честь нашого земляка, жителя вулиці Шевченка, який загинув у 2023 році з тими самими окупантами, які вбили полковника Євгена Коновальця. Я не розумію, як можна знехтувати памятю українського націоналіста, полковника армії УНР, засновника ОУН, на прикладі якого мали би навчати вчителі у школах патріотичності та любові до України учнів? Ще більше не розумію, як можна знищивши пам’ять про Євгена Коновальця у Долинській, назвати цей провулок іменем нашого сучасника, українського захисника, який героїчно загинув обороняючи Україну від тих же самих окупантів, від яких обороняв Україну Євген Коновалець і від рук яких вони загинули обидва? За три роки повномасштабної війни з російськими окупантами вже загинули майже сто наших земляків, нажаль війна триває, майже кожен тиждень приходить страшна новина про загиблих наших земляків… Не відомо, скільки ще триватиме війна, і не відомо скільком нашим землякам доведеться скласти голови у цій війні зі споконвічним ворогом української нації. У нашому місті вулиць менше ніж тих наших захисників, які вже загинули на цій війні. Якщо, не дай Боже, через якийсь час, загине ще хтось з жителів цього провулку, чи вулиці Шевченка, чи будь-якої іншої вулиці нашого міста, що ж тоді, будемо знову перейменовувати провулок названий іменем Сергія Корніченка іменем іншого загиблого нашого земляка?
З таким підходом до справи, недовго було перейменувати і вулицю Шевченка, адже саме на цій вулиці жив Сергій Корніченко. Я навіть порівнювати не хочу і не можу постаті Тараса Шевченка, Сергія Корніченка і Євгена Коновальця, бо всі вони жили свого часу і кожен з них вартий пам’яті і пошани. Але не можна, нехтувати пам’яттю одного, щоб вшанувати іншого, бо це якраз і є кощунством, невіглаством і неповагою до кожного з них окремо і усіх разом.
Наш земляк, який боронить Україну на фронті з 2014 року, Олександр Музинський, свого часу пропонував перейменувати вулицю Центральна, на якій він жив, іменем Героїв Маріуполя. Олександр Музинський писав, що якщо, не дай Боже, він загине, не потрібно називати його іменем вулиці, він просив вшанувати усіх героїв які обороняли Маріуполь від окупантів, і живих і тих хто загинули, і тих хто досі перебувають у ворожому полоні. Ось цей підхід, я вважаю справедливим, державницьким, і таким за який не буде соромно нашим нащадкам. Адже ніхто з тих хлопців, хто загинув у війні з російськими окупантами не хотів загинути і не мріяв щоб його іменем назвали вулицю, а воювали вони з побратимами за те, щоб окупанти не перетворили усю Україну, в тому числі наше місто на черговий Бахмут чи Соледар. І це стосується усіх загиблих наших земляків, і Сергій Корніченко теж воював і героїчно загинув не для того, щоб сьогодні знехтували іменем захисника України полковника Євгена Коновальця чи батька української нації Тараса Шевченка.
У нашому місті є кілька вулиць, які згідно діючого Законодавства України повинні бути перейменовані, зокрема вулиця Чкалова, космонавта Попова тощо. А ще у Долинській є купа вулиць, які названі так знаними нейтральними, тобто ніякими назвами, які не мають жодного смислового навантаження, це степові, сонячні, центральні, соснові, приморські, нові, мирні, затишні… Тому, є можливість вшанувати наших земляків не знищуючи пам’ять про наших героїв попередніх поколінь, які так само самовіддано і героїчно боролися і гинули за нашу Україну.
Долинська міська рада і топонімічна комісія при ній повинна у своїй роботі користуватися здоровим глуздом і державницьким підходом. Цілком зрозуміло, що для кожної мами, її дитина найкраща і втрата її найбільше горе і непоправна біда. Але ми не можемо, і не маємо жодного права самостійно, власними руками знищувати пам’ять про тих людей, які боролися за Україну, загинули за неї, імена яких зафіксовані сьогодні у топоніміці нашого міста.
Я би радив би Долинській міській раді, ще раз розглянути пропозицію нашого земляка, який з 2014 року боронить Україну у складі «Азову» Олександра Музинського і прийняти рішення про надання вулицям нашого міста назв пов’язаних з історією наших сучасних героїв-захисників, в тому числі наших земляків, так як це пропонує Олександр – Героїв Маріуполя, Захисників Харкова чи Херсона, Героїв тієї чи іншої бригади, адже наші захисники вже три роки лише завдяки героїзму і побратимству тримають фронт, смерть і війну задля нашого чистого неба і спокійного життя.
Олександр Ромащенко