Трамп думав, що Канада і Мексика після підняття мита до 25% впадуть до нього на колінах.
А вони взяли і дзеркально підняли на 25% мита на американські товари.
І що тепер буде робити Трамп, посилати туди війська?
Так само він думав, що надавить на Європу і легко її налякає і вони зроблять все, що він хоче.
Все дуже не просто і складно!!!
Молодці європейці, що знову обрали Урсулу, вогонь жінка, не із слабо нервових 💪
📍
Путін вагається. Він ще не знає, в яку гру зіграти з непередбачуваним Трампом. Він як би готовий до переговорів з лідером США за його ініціативою й без попередніх умов та одночасно заявляє про відсутність достатніх причин для таких перемовин.
Він злякався ідеї Трампа завершити війну зниженням ціни на нафту, але позитивно оцінив його план вивести з Європи 20 тисяч американських військових, змусивши її платити за решту американського контингенту.
Путін через Пєскова посилає сигнал у Вашингтон, що «цей конфлікт відбувається через загрозу безпеці РФ, через загрозу росіянам, які живуть на відомих територіях, і через небажання та повну відмову американців з європейцями дослухатись до занепокоєно Росії. І це не повʼязано з цінами на нафту».
Reuters написав, що Путін готовий до переговорів через важке становище в економіці. Після виступів у Давосі союзників України, він заявив про готовність до переговорів, але з умовами.
Зеленський недостатньо легітимний і «сам собі заборонив проводити перемовини» з Кремлем. Росії потрібно отримати «залізобетонні гарантії для своєї національної безпеки».
Від імені Путіна, заступник Лаврова, Грушко назвав ключову з умов – виключення будь-якої можливості вступу України в НАТО, для чого потрібно скасувати рішення Бухарестського саміту 2008 року про можливість вступу Києва до Альянсу. Ігноруючи, що саме на це дав погодження Путін, в обмін на скасування Ангелою Меркель заяви України про вже домовлене з Бушем рішення НАТО надати Києву статус кандидата в блок.
Путін хоче не лише Україну, але й капітуляцію оборонного Євроатлантичного альянсу, розраховуючи, що це співпадає з цілями президента Трампа. В Кремлі все більше розглядають заяви Трампа як позерство перед можливими переговорами і чекають більш суттєвих поступок з боку Вашингтона.
Путін впевнений, що він успішно протистоїть санкціями. WSJ пише про його готовність витримати високий рівень ескалації війни щонайменше рік, зважаючи на високу мотивацію росіян воювати і ще необмежені можливості платити їм за самопожертви.
Путін переконаний, що Трамп грає в надто примарну гру, аби повірити в серйозність його намірів. І він все більше, на тлі конфліктуючого із реальністю Дональда Трампа, демонструє рішучість до будь-якого сценарію. Та переконаний, що ніяка угода не буде досягнута швидко, або найближчим часом.
АР сумнівається, що Путін боїться Трампа і злякається його санкційних погроз. Він очікує, що найближчим часом Трамп зіштовхнеться із внутрішніми й зовнішніми конфліктами, які ще більше будуть відволікати його від зосередження війні Росії проти України.
Найсильніше можуть вдарити по здатності Вашингтона завершити війну в Україні тріщини, що переростуть в розколюючі відносини між США та ЄС. Це випливає із виступу перед Трампом в Давосі Урсули фон дер Ляєн.
Вона виступала з прагматичних позицій. Хоч і віднесла США лише до «найближчих партнерів ЄС… у яких ні одна економіка у світі не інтегрована так, як наші». Вона чітко і жорстко підтримала Україну, жодного разу не згадала Трампа на ім’я, критично оцінила нарощування санкцій, що може привести до глобальної гонки на виживання.
Це важкий камінь у головного партнера. Вона непрямо звинуватила Меркель, що завдяки «її політиці ЄС надто довго покладався на дешеву енергію з Росії. І Європа надто часто віддавала на аутсорсинг свою безпеку. Ці дні пройшли… щоб підтримати наш ріст наступну чверть століття, Європа має переключити передачу».
Це теж вже виклик Вашингтону, якщо він буде ламати євроатлантичну єдність.
«Наші цінності не змінюються. Щоб захистити ці цінності у перемінному світі, ми мусимо змінити спосіб дій. Ми повинні шукати нові можливості, де б вони не виникали. Зараз настав момент для взаємодії поза блоками й табу. І Європа готова до перемін».
Степан Гавриш