Досить тривалий час офіційно вважалося, що місто Олександрію заснував запорозький козак на прізвище Вус (або ж Ус). За народною легендою, саме він разом з молодою дружиною Галею, побратимами та молодими козаками-джурами заснував хутір-зимівник під назвою Вусівка (або ж Усівка). Зимівник розташовувався на лівому березі річки Малого Інгулу (теперішнього Інгульця), поблизу впадіння у неї річки Малої Березівки (теперішньої Березівки), у районі сучасного міського Палацу культури (колишнього олександрійського театру).
Виявлені архівні документи свідчать нам про те, що одним із засновників міста Олександрії був не міфічний «Козак Вус», а реальна історична особистість – Григорій Усик. Він не був січовим козаком, а належав до лав реєстрового козацтва сучасної Полтавщини. У козацьких реєстрах того часу Григорій Усик та його брати згадуються як козаки Кременчуцької сотні Миргородського полку.
Уси (або ж Усики) – це один з найдавніших українських козацьких родів. У реєстрі козацького полку під командуванням Яна Оришовського 1581 року значиться козак Семен Ус. У 1672 році згадується миргородський козацький отаман Федір Ус – напевно, якийсь предок Григорія Усика та його братів.
У даних ревізії Кременчуцької сотні Миргородського полку 1737 року згадуються «Грицько Усик и брат его Кирило (в одной хате живут) в сотне Кременчугской в деревне Кривуши, козаки выборные малогрунтовные». Зараз село Кривуші, де проживали козаки Усики, входить до складу Кременчуцького району Полтавської області.
У реєстрі Миргородського полку 1741 року серед козаків, які склали присягу на вірність російській імператриці Єлизаветі Петрівні, у селі Кривуші Кременчуцької сотні значаться козаки Грицько Усик та його брат Пилип Усик.
Отримавши за службу землю, Григорій Усик з братами заснував хутір Усиківку Кременчуцької сотні Миргородського полку. Саме на основі цього козацького поселення виникло місто Олександрія. Одна з перших згадок про поселення датується 1745 роком.
У документі «Опись Миргороцкого полку сотни Кременчуцкой по той стороне реки Днепра сел, деревень, хуторов, пахатним полям, сенокосов, рыбных ловлей, сенным и пахатным и протчим угодьям, чьи именно (…) сего 1745 году апреля 24 дня» у розділі «при речке Ингульце хуторы» називається «хутор казаков Грицка, Сидора, Пилипа и Гриця Усиков об одной избе с сенокосными лугами». У розділі про кількість хат зазначається одна хата.
У 1752 році на території нашого краю була створена так звана «Нова Сербія». Сюди почали переселятися південні слов’яни – серби та хорвати, які створили військові поселення. У 1754 році одне з них розмістилося у селі Усиківці, яке згодом було перетворене на «шанець» (тобто фортецю) та здобуло нову назву Бечея (Бечія).
Мешканці села Усиківки, які не бажали підкорятися новим військовим порядкам, переселилися за межі так званої «червоної лінії», де був створений Новослобідський козацький полк. Григорій Усик та його брати переїхали на нове місце проживання у слободу Овнянку Новослобідського козацького полку (нині – село Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області).
Багато мешканців нашого краю були учасниками гайдамацького руху. Зокрема, у документах Архіву Коша Нової Запорозької Січі під 1761 роком згадується гайдамацький ватажок, колишній запорозький козак Григорій Ус. Однак, чи це був саме наш козак Григорій Усик, чи його тезка – невідомо.
У документах «Список прихожан Трехсвятительской церкви слободы Овнянка Новослободского козачьего полка по исповедной росписи церквей Елисаветградской протопопии 1762 года» згадуються й представники родини Усиків – Григорій Усик (мав 61 рік), Федір Усків, Фома Усик, Сидір Усик.
Вірогідно, що після скасування Нової Сербії 1764 року Григорій Усик повернувся у шанець Бечею – колишню Усиківку. За переказами, після своєї смерті козак Усик був похований у давньому насипному кургані – теперішній Братській могилі, що розташована у місті Олександрії на вулиці Діброви.
На кургані була встановлена відполірована плита з грубого вапнякового матеріалу, на якій був напис про поховання козаків (а серед них – козака Усика). Вона була випадково виявлена при похоронах радянських бійців у 1919 році. Згодом ця плита опинилася на порозі приватного будинку, сліди її зникли.
У 1784 році був створений Олександрійський повіт Катеринославського намісництва з центром у шанці Бечеї, яка була перейменована у місто Олександрію – на честь Великого Князя Олександра Павловича (онука Катерини Другої).
У 1796 році центр повіту було перенесено у місто Крилов (нині – у складі міста Світловодська) з перейменуванням його у місто Олександрію. Наше місто знову отримало назву Усиківка та стало селом Єлисаветградського повіту.
У 1806 році село Усиківка знову стало містом Олександрією – центром Олександрійського повіту Херсонської губернії. Отже, десять років поселення жило з першою козацькою назвою на честь Григорія Усика та його братів…
Народна пам’ять про козака-засновника завжди жила серед олександрійців.
У 1974 році збудовано Палац урочистих подій, у фойє якого розмістили гобелен «Пісня про козака Вуса». Авторами цього гобелену були художники, подружжя – Іван Семенович Литовченко та Марія Тимофіївна Литовченко.
Гобелен виконаний у жанрі народної картини, а для більшого зв’язку з легендами на ньому є гумористичні написи: «Козак Вус», «Це Галя», «Воли круторогі», «Ми козаки», «Коник вороненький». Розмір – 2,5 на 7 метрів.
У нашому місті працював ресторан «Світлиця козака Вуса» (сьогодні – ресторан «Деліс»). У фондах міського музейного центру імені А. Ф. Худякової зберігається погруддя можливого вигляду засновника міста – козака Усика.
Олександрійський пивзавод свого часу випускав темне пиво під назвою «Козак Вус», яке користувалося великою популярністю у мешканців міста.
У 1989-1991 роках розглядався проект створення Олександрійського національного ландшафтно-меморіального парку імені Т. Г. Шевченка, який було підтримано Виробничим об’єднанням “Олександріявугілля”, Спілкою письменників України та Українським фондом культури.
Складовою частиною майбутнього дендропарку мав стати історико-архітектурний комплекс на «острові Заснова», у межиріччі Малої Березівки та Інгульця. Було заплановано відтворити там козацьке поселення та встановити пам’ятний знак козакам-засновникам міста. Але, через відсутність належного фінансування, цей цікавий проект, на жаль, тоді так і не був реалізований.
У 1990-х роках в Олександрії почали створюватися козацькі товариства, які свято бережуть пам’ять про засновника нашого міста – Григорія Усика.
У 2005 році, за ініціативи міської влади та особисто Олександрійського міського голови Степана Цапюка, у сквері імені Юрія Кравченка встановили пам’ятний знак на місці майбутнього пам’ятника “Козаку Вусу” (Григорію Усику). На території скверу почали проводити щорічний міський фестиваль «Козацька слава».
У 2011 році український скульптор, доцент кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Іван Васильович Фізер створив скульптурний проект пам’ятника козаку Григорію Усику, але його не затвердили.
У 2013 році, за ініціативи Управління культури і туризму Олександрійської міської ради, проводився міський конкурс на кращий проект пам’ятника Григорію Усику. Конкурсна комісія під головуванням Олександрійського міського голови Степана Цапюка визначила переможцем проект місцевого скульптора Івана Васильовича Рудніка.
Пам’ятник на честь козака Григорія Усика – одного із засновників міста Олександрії – поки що не встановили, але з часом він буде…
Розпорядженням Олександрійського міського голови Кіровоградської області від 19 лютого 2016 року № р-28-з «Про затвердження найменувань мікрорайонів, площ, проспектів, вулиць та провулків у місті Олександрії» було змінено найменування вул. Червоноармійської на вулицю Григорія Усика.
І сьогодні серед олександрійців можна зустріти прізвище Усик та подібні до нього – Ус, Усатенко, Усенко, Устенко. Отож прадавня слава козацька не вмре, не поляже! Бо ж козацькому роду – нема та не буде навіки переводу!
Богдан Тобілевич (м. Олександрія, 2019 р.).
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:
Александрія [Текст] // Новороссійскій календарь на 1844 годъ, издаваемый отъ Ришельевскаго Лицея. – Одесса: Въ городской типографіи, 1843. – С. 110.
Бублиевъ, Н. Укрепленія Запорожскихъ казаковъ, въ городе Александріи и Александрійскомъ уезде [Текст] / Н. Бублиевъ. Г. Александрія. 1845 // Записки Одесскаго Общества Исторіи и Древностей. – Томъ второй. – Одесса: Въ городской типографіи, 1848. – С. 826-829.
Результаты подворной переписи Александрійскаго уезда 1886 г. [Текст]: Приложеніе къ ІІІ тому «Матеріаловъ для оценки земель Херсонской губерніи». – Изданіе Александрійской Уездной Земской Управы. – Александрія: Типографія Райхельсона, 1888.
Никифоровъ, Василій. Матерьялы для исторіи возникновенія церквей въ Александрійскомъ уезде Херсонской губерніи [Текст] / Протоіерей Василій Никифоровъ. – Одесса: «Экономическая» типографія, 1901.
Помятунов, Андрей. История города Александрии [Текст]: / Андрей Помятунов. – Александрия, 1961. – Машинопис. – С. 04. – Фондосховище Олександрійської міської центральної бібліотеки імені О. С. Пушкіна.
Бєлявін, Ф. К. Олександрія – місто гірників [Текст]: Короткий історико-краєзнавчий нарис / Ф. К. Бєлявін, А. С. Пом’ятунов. – Дніпропетровськ: Промінь, 1968. – 111 с.
Силенко, Лев. Мага Віра [Текст]: Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра). Велике Світло Волі / Лев Силенко. – Нью-Йорк: ОСІДУ РУНВіри, 1979. – 1427 с. – С. 565.
Веденєєв, О. На колишньому Дикому полі [Текст] / О. Веденєєв // Ленінський Прапор. – Олександрія, 1981.
Повелько, Кузьма. Справа всього життя [Текст]: Нарис / Кузьма Повелько // Ленінський Прапор. – Олександрія, 1990. – 27 січня. – С. 04.
Смолінський, С. П. І сиву давнину згадаємо знову… [Текст]: Інтерв’ю / [Записав Володимир Дерусов] // Ленінський Прапор. – Олександрія, 1990. – 26 травня. – С. 02.
Виникнення міста [Текст] // Ленінський Прапор. – Олександрія, 1991. – 07 листопада. – Рубрика «Місто моє: день за днем».
Архів Коша Нової Запорозької Січі [Текст]: Опис справ. 1713-1776 / Упорядники Л. З. Гісцова (старший упорядник), Л. Я. Демченко. – Видання друге, доповнене і виправлене. – Київ: Наукова думка, 1994. – C. 105.
Пивовар, А. В. Про козака Вуса і не тільки [Текст] / Кандидат наук А. В. Пивовар // Олександрійський тиждень. – Олександрія, 2001. – 09 серпня. – С. 09. – Рубрика «Вікна в світ».
Пивовар, А. В. Про козака Вуса і не тільки [Текст] / Кандидат наук А. В. Пивовар // Олександрійський тиждень. – Олександрія, 2001. – 16 серпня. – С. 09. – Рубрика «Вікна в світ».
Пивовар, А. В. Про козака Вуса і не тільки [Текст] / Кандидат наук А. В. Пивовар // Олександрійський тиждень. – Олександрія, 2001. – 23 серпня. – С. 09. – Рубрика «Вікна в світ».
Пивовар, А. В. Поселення Задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття [Текст] / А. В. Пивовар. – Київ: Академперіодика, 2003. – 336 с. – С. 17, 58, 157, 185, 186, 293, 254.
Цапюк, С. К. Олександрія вчора, сьогодні, завтра [Текст]: Нариси з історії нашого краю / С. К. Цапюк, В. П. Петленко. – Олександрія: ДП «Друкарня «Діа-Плюс» ВАТ «ОФДП», 2004. – 120 с.: іл. – С. 15, 17, 19.
Олійник, Олександр. Запорозький зимівник часів Нової Січі (1734-1775) [Текст] / Олександр Олійник. – Запоріжжя: Дике Поле, 2005. – С. 100, 101, 102, 238.
Легенда об основателе поселения [Текст] // Александрия в Интернете. – Олександрія, 2005. – 11 жовтня. – Рубрика «Хроники Александрии». – Режим доступу: http://alnet.com.ua/2005/10/11/128/
Жахалова, Н. До історії заснування поселення Усівка [Текст] / Н. Жахалова, історик, краєзнавець // Алнет: Александрия в Интернете. – Олександрія, 2006. – 20 травня. – Рубрика «Хроники Александрии». – Режим доступу: http://alnet.com.ua/2006/05/20/509/
Жахалова, Н. Усівка за часів Нової Сербії [Текст] / Н. Жахалова, історик, краєзнавець // Алнет: Александрия в Интернете. – Олександрія, 2006. – 27 травня. – Рубрика «Хроники Александрии». – Режим доступу: http://alnet.com.ua/2006/05/27/515/
Криуленко, А. Т. Ностальгия [Текст]: Рожденные в СССР Александрийцы / А. Т. Криуленко. – Александрия, 2009. – С. 32, 42, 55, 56.
Матівос, Юрій. Засновники міста гірників [Текст] / Юрій Матівос, краєзнавець // http://xn--80addf0aybne8s.comments.ua/ – Кіровоград, 2009. – 21 жовтня. – Режим доступу: http://kirovograd.comments.ua/digest/2009/10/21/000357.html
Жахалова, Н. Григорію Усику – 310 [Текст] / Н. Жахалова, історик, краєзнавець // Городской курьер. – Олександрія, 2011. – 03 лютого. – С. 01.
Жахалова, Н. Григорію Усику – 310 [Текст] / Н. Жахалова, історик, краєзнавець // Городской курьер. – Олександрія, 2011. – 03 лютого. – С. 04.
Тобілевич, Богдан. Легенда про козака Усика [Текст] / Богдан Тобілевич. – Олександрія, 2011. – 04 с.
На гостини до козака Вуса [Текст] // Олександрійська міська рада. – Олександрія, 2011. – 18 серпня. – Рубрика «Новини». – Режим доступу: http://olexrada.gov.ua/news/na-gostyny-do-kozaka-vusa.html
Козак Вус у бронзі. Задум стане реальністью? [Текст] // Олександрійські новини. – Олександрія, 2011. – 15 грудня. – Режим доступу: http://alnews.com.ua/…/485-kozak-vus-u-bronzi-zadum…
Сергеев, Г. И сядет казак на постамент [Текст] / Г. Сергеев // Алнет: Александрия в Интернете. – Олександрія, 2012. – 06 січня. – Рубрика «Хроники Александрии». – Режим доступу: http://alnet.com.ua/2012/01/06/8458/
Усатенко, Андрей. История города Александрия [Текст] / Андрей Усатенко // Доска объявлений. Александрия. – Олександрія, 2012. – 15 лютого. – Режим доступу: http://aleksandriya.in.ua/forum/29
Котляр, Вероніка. В Олександрії шукають натурщика для пам’ятника Козаку Вусу [Текст] / Вероніка Котляр // Алнет: Александрия в Интернете. – Олександрія, 2012. – 01 квітня. – Рубрика «Хроники Александрии». – Режим доступу: http://alnet.com.ua/2012/04/01/8924/
Тобілевич, Богдан. Легенда про козака Усика [Текст] / Богдан Тобілевич. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Олександрія, 2012. – 12 с.
Казак Ус (зимовье Усовка, место захоронения Уса) в г. Александрия [Текст] / // Шукач. – Україна, 2013. – 12 січня. – Режим доступу: http://www.shukach.com/ru/node/17399
Маріїнська, О. Пам’ятник Усику буде вже цього року? [Текст] / О. Маріїнська // Алнет: Александрия в Интернете. – Олександрія, 2013. – 29 січня. – Режим доступу: http://alnet.com.ua/2013/01/29/9949/
Пам’ятник засновнику Олександрії творитиме невідомий скульптор [Текст] // Гречка. – Кіровоград, 2013. – 11 квітня. – Рубрика «Суспільство». – Режим доступу: http://gre4ka.info/…/3251-pam-iatnyk-zasnovnyku…
Карпачова, Олена. Чекайте на Козака Вуса! [Текст] / Олена Карпачова // Олександрійський тиждень. – Олександрія, 2013. – 18 квітня. – С. 01.
Новые памятники для Александрии придумал местный художник [Текст] // Моя Александрия. – Олександрія, 2016. – 26 червня. – Режим доступу: https://myalexandriya.blogspot.com/…/novyye-pamyatniki…
Олександрійський художник придумав для міста нові пам’ятники [Текст]: Весь Кіровоград. – Кіровоград, 2016. – 27 червня. – Режим доступу: http://old.kirovograd.net/…/oleksandriiskii_hudozhnik…
Олександрійський скульптор придумав три пам’ятника для прикрашення міста (ФОТО) [Текст] // – Кіровоград, 2016. – 27 червня. – Рубрика «Новини». – Режим доступу: http://novosti.kr.ua/…/oleksandrijskij-skulptor…
Полянко, Віктор. Баляндраси без прикраси (історія Олександрії нашвидкуруч) [Текст] / Віктор Полянко // Нівроку. Вікторів блог про… – 2016. – 31 серпня. – Режим доступу: https://nivrokoo.wordpress.com/
З любов’ю до рідного краю [Текст] // Блог Олександрійської міської центральної бібліотеки ім. О. С. Пушкіна. – Олександрія, 2016. – 16 вересня. – Режим доступу: http://alekslibrary.blogspot.com/
Бібліотечний захід у Храмі Різдва Христового [Текст] // Олександрійська міська централізована бібліотечна система. – Олександрія, 2016. – 16 вересня. – Режим доступу: http://www.library.alexandriya.com/