Олексій Арестович: Ми повинні вліпити Агєєву 25 років тюремного ув’язнення

Чому Росія посилює військове угруповання біля наших кордонів, чи зможемо ми відбити удар, а також як треба вчинити з полоненим російським військовослужбовцем Віктором Агеєвим – про це в інтерв’ю «Народній Правді» розповів військовий експерт Олексій Арестович.

– За даними Генштабу ЗСУ, Росія збільшила військову присутність на кордоні з Україною. Ви вважаєте, що це психологічний тиск або реальна загроза?

– Дивізії не перекидають для того, щоб чинити психологічний тиск, це може бути лише бажаний, але побічний ефект. Дивізії перекидаються для подальшого бойового застосування. РФ сприймає нас як велику загрозу, особливо, якщо ми вступимо в НАТО. Відбувається шахова партія з Заходом, такий собі торг: “Не беріть Україну до НАТО, тому що ми готові”. Плюс, йде тиск на Україну, щоб змусити нас прийняти умови, які вигідні для РФ.

– У повідомленні Генштабу мова йде про три мотострілецькі дивізії. Про які плани може свідчити скупчення такого виду військових формувань?

– Мотострілецькі частини, особливо разом із танковими батальйонами, важкою бронетехнікою досить важкі, щоб тиснути, але досить мобільні для того, щоб тиснути швидко. Крім того, слід розуміти, що на кордонах з Україною не просто концентруються війська. Там розгортаються нові пункти постійної дислокації. Їм зробили нові військові містечка, бази зберігання, полігони. Таким чином РФ створює умови для того, щоб швидко реагувати на внутрішні події в Україні, наприклад, на зближення з НАТО, а також створює ресурс, необхідний для того, щоб зупинити наш потенційний наступ на Донбасі. Ще один сенс такої дислокації біля наших кордонів – це раптовий напад, без необхідності перекидати техніку з Сибіру та Далекого Сходу. Таке перекидання можуть виявити українська та НАТОвська розвідки, а ми могли б встигнути підготуватися. А з військових містечок біля наших кордонів, вони зможуть перейти в наступ достатньо приховано та достатньо швидко. За одну ніч вони можуть перейти наш кордон.

– Які, на вашу думку, будуть результати вторгнення цих дивізій?

– Якщо відбудеться вторгнення, то не лише цими трьома дивізіями, в хід підуть і десантники, і спецназ, і авіація. Хоча, цілком можливо, що вони просто спробують завдати удару крилатими ракетами та авіацією. А ці дивізії будуть розгорнуті уздовж кордонів, щоб ми не сіпалися та не переносили помсту на російську територію. Загалом, слід розуміти, що військові ніколи не виходять з одного сценарію. Я думаю, у РФ мають ​достатньо таких сценаріїв і для повноцінного вторгнення, і для каральних ударів, і для просування вглиб території України на п’ятдесят кілометрів з подальшими політичними торгами.

– Чи зможемо ми якось протистояти масованому наступу РФ

– Спочатку треба розуміти, що «масована атака» має масу сценаріїв та визначень. Що саме Ви маєте на увазі під масованою атакою? Якщо ми говоримо про удар авіацією, сухопутними військами, коли РФ нападе з Криму, Білорусі, Придністров’я та зі своєї території, то навіть в такому, найсумнішому випадку, ми впораємося. Впораємося, завдяки ряду факторів – діям ЗСУ, повній мобілізації та партизанські війни, яка буде розгорнута на захоплених противником територіях. Та звісно, завдяки втручанню з боку Заходу. Безумовно, РФ зайде на нашу територію, а ЗСУ будуть частково розбиті, але й противник буде дуже сильно знекровлений. А подальша повна мобілізація та допомога Заходу доб’ють війська РФ.

– Повідомлення Генштабу щодо нарощування угруповання РФ, збіглися з гостинним прийомом Україною матері полоненого російського солдата Віктора Агєєва. Вони нарощують сили, засилають до нас ДРГ, а ми влаштовуємо їм теплі зустрічі. Чи не здається вам це якимось парадоксом?

– Ні. Це військовополонений і з ним треба відповідним чином поводитися. Ми цивілізована країна. Крім того, такими цивілізованими зустрічами ми створюємо дуже серйозний вплив як на російських військових, так і на їхніх матерів. Якби з цього Агєєва ми, умовно кажучи, зняли б шкіру або спалили його на багатті, то ми б дали російській пропаганді всі козирі. Крім того, подібні цивілізовані зустрічі справляють гарне враження на міжнародне співтовариство. А ще таке ставлення полегшує стан українських військовополонених. Якби ми сильно побили цього Агєєва та не пустили б до нас його матір, те ж саме, дзеркально могло б статися і з нашими солдатами, котрі зараз перебувають в полоні так званих “ДНР” та “ЛНР”.

– Якою має бути реакція України щодо Агєєва в кримінально-процесуальній площині?

– Ми повинні вліпити йому 25 років тюремного ув’язнення, а потім обміняти на важливу людину з наших, бажано на двох. Чим більший термін ув’язнення, тим ціннішою є вага цього солдата, як обмінного фонду.

– Сам Агєєв заявив, що полоненого Єрофєєва, ще одного “іхтамнета”, вбили після його повернення до Росії. Як Ви вважаєте, яка доля чекає Агєєва на батьківщині?

– Слід враховувати, що Єрофєєв був співробітником ГРУ та знав набагато більше, ніж Агєєв. Та розповів теж більше. Тому я не знаю, чи загрожує така ж небезпека Агєєва. Подивимося.

Кирило Желєзнов