Про це пише журналіст Дмитрий Воронков у своєму блозі у виданні Цензор.НЕТ.
“У біографії заступника глави Офісу Президента Ростислава Шурми є один малопомітний, але цікавий пункт. Згідно з численними біографічними довідками, у 2011 – 2012 роках він “закінчив Московську школу управління “Сколково” за програмою “Mini MBA””, а також Executive management програми в університетах IMD, The Wharton School, INSEAD. Цей блок копіюється з довідки в довідку іще з часів балотування Шурми в місцеві ради від “Опоблоку”, тож ніхто особливо не задається ціллю з’ясувати, а чи дійсно нинішній топ-чиновник проходив це навчання. Утім, Шурма – чи хтось від його імені – взявся зачищати згадки про Сколково у Вікіпедії. Тож тема знову “важлива і актуальна”.
У форматі кабінетного розслідування можна з’ясувати багато цікавих речей про людину, якщо її біографія є у відкритому доступі і багато де продубльована. Наприклад, перше, що кидається в очі – назва Mini MBA у програмі Сколково. Зазвичай Mini MBA до справжнього МВА стосунку не має. В Інтернеті легко знайти не одну тематичну статтю у ділових виданнях, де популярно пояснюється, чому це так.
У “Ведомостях” таку статтю відкриває коментар представника “Сколково”: “Скорочений формат часто називають Mini MBA, хоча, по суті, це просто набір тренінгів, розповідає керівник напряму роботи з клієнтами бізнес-школи “Сколково” Максим Фельдман. Він додає, що “Сколково” теж реагує на нові віяння та створює безліч короткострокових спеціалізованих курсів. Але ці курси не мають нічого спільного зі справжньою програмою MBA. Школа не збирається дурити своїх слухачів, додає Фельдман.” Ось посилання на цю статтю в соцмережах Сколково.
В 2023 році на сторінці Сколково Mini MBA взагалі згадується як “серія навчальних відеолекцій та майстер-класів для технологічних підприємців”. “Ви дізнаєтесь, як підготуватися до участі у конкурсі Стартап-тур, як упаковувати, розвивати та просувати свій проект, як привернути увагу медіа та правильно вибудувати PR-активність, а також зможете подивитися виступи спікерів на такі теми, як “Партнерство технологічних проектів з великими корпораціями”, “Стартапи в Китаї та поточні умови взаємодії з китайським ринком”, “Єднороги танцюють у метавсесвіті”, “Результати інтелектуальної діяльності в інноваційному проекті” та багато інших.”, – йдеться на сайті програми. Цілком імовірно, що в час, коли Шурма проходив ці тренінги, програма могла бути іншою.
Отже, Ростислав Шурма насправді не закінчував МВА-програму, і тим більше не робив цього в Сколково. Втім, він ніколи і не стверджував зворотного.
Очевидно саме тому про Шурму не знають як про випускника Сколково у відповідному відділі роботи з випускниками. Колеги подзвонили туди від імені асистента Шурми, аби “організувати” його візит на найближчі заходи в Санкт-Петербурзі. Втім, Єлизавета Вартанова, яка відповідає за цей напрямок, так і не змогла знайти заступника глави Офісу в списках. Це і не дивно – слухачів рандомного набору відеолекцій до “елітної спільноти” випускників справжнього МВА не беруть.
Цілком імовірно, що схожа ситуація і з іншими “дипломами” Executive management програм. Попри те, що може йтися про “закінчення” поважних західних університетів, сама executive програма – це звичайні “курси підвищення кваліфікації”, іноді просто кількаденні. Наприклад, ось перший ліпший опис Executive management програми INSEAD – три модулі по чотири дні інтенсивного навчання.
Можливо, зрозумівши, що пишатись нічим, Шурма вирішив позбутися слідів “московського навчання” у Вікіпедії. Хтось на його доручення або з власної ініціативи затер згадку про Сколково в українському довіднику, проте не зміг цього зробити в Вікіпедії російськомовній. На щастя, Вікіпедія зберігає усі зміни кожної статті – тож кожен охочий може пересвідчитися в тому, як протікають “баталії”.
Крім того, учасники спільноти намагаються видалити згадування про те, що Шурма працював у московському відділенні Procter & Gamble та був членом проросійської Партії регіонів. А також згадування про батька – Ігоря Шурму, члена партії СДПУ(о) Віктора Медведчука.
Бажання підчистити “хвости” у біографії і репутації є цілком зрозумілим. В міжнародному цифровому праві навіть є поняття права на забуття для тих, хто не хоче, аби Інтернет пам’ятав про їх існування після завершення політичної, соціальної чи бізнесової кар’єри. Однак чи виправдані ці спроби для заступника глави Офісу Президента, який, за чутками, ще й претендує на пост прем’єр-міністра – у час повної цифрової прозорості? Це відкрите питання.