Пішов козак світ за очі…
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
Т. Г. Шевченко “Думка”
Читаючи ” Кобзаря”, помічаєш, що майже в усіх ранніх поемах Т.Г. Шевченка повторюється один і той же жахливо-трагічний сюжет: жінка-наречена зазнає кривди від зайди-пана, а її наречений не спроможний (через певні обставини: перебуває на війні, заробітках, або не має сили та можливості) стати на захист своєї любої. Дія часто розгортається дуже зловісно: жінка стає покриткою, кидає дитину та гине, чоловік повертається, аби помститися, що зазвичай вдається.
 |
| Т. Г. Шевченко. Катерина, 1842 р. |
Позаволею виникає питання: чому Шевченко в цілій низці поем (” Причина” , “Гайдамаки” , “Катерина” , “Варнак” , “Марія” та ін.), а також в сюжетах деяких картин, повторює схожий на цей перебіг подій? Що це – брак ідей? Але вчитуючись у Шевченкові твори переконуємося – ні, це не так, перед нами не проста переробка сюжету, перед нами важливе пророцтво-попередження.
Якщо у ранніх поемах Шевченка тема покритки з байстрям та нареченим, що повернувся надто пізно,є так би мовити ” в чистому вигляді” , то в подальших творах образ жінки-матері зливається з образом України, або за словами Поета ” старої матері” , а хлопчик-сирота набуває у собі риси знедоленого народу вкраїнського. Образ чоловіка-нареченого виливається у постатях козаків, що ллють свою кров “за Москву і Варшаву”. Отже , маємо метафору – доки українські козаки гинуть “не за Україну, а за її ката”, у їхніх оселях той самий кат ґвалтує жінок ( читай саму Україну ) . і як наслідок зростають сироти-байстрюки ( символ української нації ), в яких немає ні батька, ні матері.
 |
| Т. Г. Шевченко. Вдовина хата на Україні, 1843 р. |
Багато часу сплинуло відтоді, та небагато змінилося. У більшовицькі часи українські чоловіки захищали СССР на боролищах другої світової війни та Афганістану, а той самий час по їхніх оселях шурувала колективізація та голодомор, війна та ГУЛАГ, боротьба з буржуазними націоналістами та Чорнобиль.
Постає питання – чому такий перебіг подій повторюється в нас уже кількасот років? Що це – збіг обставин, прокляття , або стереотипи поведінки? Це суто українська історія чи є відповідники в інших народів?
 |
| Т. Г. Шевченко. Казка, 1844 р. |
Мимоволі пригадуєш класику: історію Одіссея та Пенелопи. Поки Одіссей десять років воював за чужі інтереси, та ще стільки ж блукав світами, повертаючись додому, його оселю руйнують та розкрадають зайди, які хочуть побратися з Пенелопою та стати повними господарями в чужому домі. На відміну від героїв творів Шевченко, в давньогрецьких усе склалося добре: зайди покарані Одіссеєм, якому вдалося вчасно повернутися домів.
Схожість сюжетів, за виїмком кінцівок, разюча. І той факт, що Шевченко напевне був ознайомлений зі змістом “Одіссеї”, та запозичив сюжет ( якщо зробити таке припущення), не пояснює відтворення Кобзарем цих подій у різних поетичних творах.
Шевченку довелося жити в епоху, яку можна порівняти з примусовою участю Одіссея в Троянській війні та подальшим довгим шляхом додому. Царська влада поневолила українців та примусово використовувала для своїх потреб.
“Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову сиротину” (“Сон”) – з болем зазначає Поет. Поневолених козаків змусили гинути задля блага катів України на Кавказі, у Кримській війні та інших загарбницьких війнах Московії. А в той самий час окупанти зруйнували Гетьманську автономію, використовували козаків як рабів на побудові Петербургу, знищили Січ, розправилися з гайдамаками, закріпачили вільних людей…
Архетип, закодований в образі Одіссея, давав ключ до розв’язання проблеми. Козакам слід повернутися додому з чужої війни та припинити поневіряннями “світ за очі” додому. “Та добре вигострить сокиру” (Світе ясний..”), “та вражою злою кров’ю волі окропіте” (“Заповіт”), щоб запанувала“в своїй хаті, своя правда, і сила і воля” (“Кавказ”). Так, як зробив це Одіссей, знищивши всіх “наречених” Пенелопи, що руйнували та розкрадали його рідну оселю, його рідну Ітаку.
 |
| Т. Г. Шевченко. Селянська родина, 1843 р. |
Ми живемо в час повернення українського Одіссея до власної господи, аби покарати знахабнілих зайд, що збиткують з України. В час коли ми нарешті зможемо зробити так, аби сюжет покритки з байстрям став нашим минулим, і прийшли часи нового життя “в сім’ї вольній, новій”!