Як не дивно, а до центру Кіровограда повертається колишня новоросійська топоніміка, нав’язана С. Петербургом. В її основі – окупаційні назви: військових частин, російських міст, царів, які відбирали землі наших предків, депортували звідси українців, ліквідовували Запорізьку Січ, принесли кріпацтво, русифікували Приінгулля.
Наприкінці ХVІІІ століття (тобто, в часи входження нашого міста до Новоросії), як ідеться в “Історичному нарисі м. Єлисаветграда” О. Пашутіна, були Московська–Перспективна, Піховсько–Донська (дончаки ліквідовували Січ), Василівська–Безпопівська, Невська, Олександрівська, Михайлівська, Архангельська, Пермська, Андріївська, Петрівська, Олексіївська, Московська.
Згодом Перспективну перейменували на Миколаївський проспект, з’явилися вже по двоє Донських і Пермських, Карабінерна (карабінери ліквідовували Січ), Дворцовая, Дворцовий, Кавалерійська, Новоросійська Потьомкінська, Єлисаветинський вулиці та провулки. Далі – більше.
До сьогодні (!) існують Алтайська, Алтайський, Байкальська, Балтійська, Башкирська, Волгоградська, Вологодська, Воронезька, Воронцовська, Кавказька, Кавказький, Казанський, Краснодарська, Краснопресненська, Курський, Новгородська, 1-й Новгородський, 2-й Новгородський, Рум’янцева, Ушакова, Хабаровська та Костромська та інші вулиці й провулки, Кавказька площа.
Яке це все має відношення до автохтонної, своєї, природної, а не колонізаторської, історії, нав’язаної тоді чужою державою, яка сьогодні здійснює агресію? Чи не є підозрілим, що топонімічна комісія, міськвиконком, міськрада під час агресії Росії 2014 року повернули нав’язані колись останньою назви Кавалерійська, Архангельська, Михайлівська?
Чи не дивно, що вони навіть не обговорюють варіанти перейменувань Новоросійської, Московської, Вологодської, Дворцової (на честь палацу Миколи ІІ) та інших вищеназваних символів держави-окупанта?
Можливо, тому, що серед реєстрових топонімістів, чиновників і депутатів ще й досі переважають люди, які працюють під контролем Москви, не змігши колись встояти перед її ідеологічними, кар’єрними чи фінансовими аргументами значної вартості?
Cергій Шевченко
2015 рік.