Одна моя знайома після 24.02. казала , що треба здатися. Вона жила якраз у районі бойових дій і зуміла вчасно втекти. Тобто у неї в голові було дивовижне уявлення “какая разніца”. Що українська влада, що російська – какая разніца?
Тобто історія з Володимиром Рибаком, якому розпороли живіт і викинули у річку, історія з Іриною Довгань, яку прив’язали до стовпа і дали познущатися з неї озвірілому натовпу, інформації про “Ізоляцію” та інші тюрми пройшли повз неї. Вісім років війни десь на узбіччі свідомості.
Коли вона дізналася, що кацапські головорізи виробляли в Бучі, Ірпіні, Гостомелі, то її “какая разніца” змінилося здивуванням. М’яко кажучи. Вона собі думала, що там люди, як наші, тільки з іншими емблемами.
Не знаю, чи дізналася вона про те, що російський бандюган “друг стєпєй калмик” відрізав геніталії нашому полоненому солдату. А також про наших полонених, яких вони розстріляли з власної арти у донецькій тюрмі. Але для всіх тих, хто стежив за війною попередні вісім років, це все не викликає ніякого здивування. Це все вже було, було.
Просто ще одне підтвердження: кацапня – це виродки,позбавлені людських рис. Це як слимак якийсь, чи шакал, чи скунс. Вибачайте за мову любові. Не знаходжу слів належних, щоб передати все моє ставлення до них.
Юрій Луканов