Ставка у 25% – це найвищий рівень з 2015 року. Таке різке і суттєве підвищення має на меті кілька цілей. По-перше, взяти під контроль ріст цін, як нинішній, так і майбутній,що вкрай важливо, враховуючи що інфляція в Україні ще до війни була вищою за прийнятну у 5-6% річних, у квітні сягнувши 16,4% рівних.
Про це йдеться у коментарі редактора економічного відділу ZN.UA Юлії Самаєвої.
“Інфляція сама по собі – податок на бідність, а з урахуванням того, що доходи населення в найближчій перспективі навряд будуть збільшуватися, подальший стрімкий ріст цін може поставити на межу виживання значну частину українців. По-друге, НБУ робить суттєво більш привабливими гривневі активи, зокрема разом із ключовою ставкою зросте дохідність за гривневими депозитами та ОВДП, перші допоможуть повернути цікавість клієнтів до банківської системи, другі стануть привабливішими для спекулятивних інвесторів, та зможуть залучити більше коштів до державного бюджету.
Чи не занадто різко НБУ підняв ставку? Ні, це радше позитивний сигнал для інших гравців, що далі вона не зростатиме і на цей рівень можна орієнтуватися. Такий підхід є більш прозорим, ніж повільне підняття на піввідсотка щотижня. Тим паче що разом із руйнаціями у реальному секторі, руйнувалися і фінансові механізми в економіці, “тонкі” налаштування наразі могли б просто не спрацювати.
Що означає таке різке підняття? Що країна переходить до режиму “дорогих грошей”, кредити стають практично недоступними, паски затягуються максимально, вигідно стає лише накопичувати, але не витрачати.
Чи потрібно це зараз? Так, це важливо, щоб зупинити ріст інфляції та девальвації, стабілізувавши як економіку, так і національну валюту.” – пише авторка.