Вкотре ”ревізую” домашню книгозбірку, часто знаходжу щось незвичайне, дещо забуте. Сьогодні подібне під руку потрапило. Книжка невеличка, усього 215 сторінок, щоправда, набраних дрібним шрифтом – нонпареллю. Цікава історія видання. Роман-анекдот (так автор визначив його жанр) написаний Володимиром Войновичем в еміграції у 1963-1970 роках. Теж емігрант, Аркадій Аверченко, написав свій твір у 1921-му.
Одним з найперших читачів його був сам ”вождь світового пролетаріату” В. Ленін. До твору додано його передмову. Ось її початок: ”Це – книжка озлобленого майже до розумово хворого білогвардійця”… Мабуть, дістав автор вождя, хоча той зрештою відзначив: ”Деякі оповідання, як на мене, заслуговують передруку. Талант треба заохочувати”. Думки Леніна були надруковані у газеті ”Правда” 22 листопада 1921 року. Ось така оцінка змісту книжки. Як би там не було, а її у колишньому Союзі вперше видано у друкарні …ЦК КП Білорусі аж у 1990 році тиражем 200 000 примірників, тоді ж я її ”по великому блату” й придбав.
Читав-перечитував безліч разів. І сьогодні солдат Іван Чонкін і ”пролетарі”, які здійснили маніякальний переворот Леніна, названий жовтневою революцією, відчувають на собі тодішні ”досягнення”. І солдат Іван Чонкін, і робітник Пантелій Гримзін доходять висновку: ”здоровенного ти дурня скорчив, брате мій!”.
Мається на увазі участь у ленінській ”соціалістичній” революції. Хто бажає – раджу почитати: забудете, що ТАКЕ писалося століття тому… Немов все сьогодні відбувається…
Юрій Матівос