За всі 90 днів війни я не дозволив собі жодного кривого слова в бік влади. Не дозволятиму й далі. Єдність для мене не порожній звук, і насправді мені (думаю, всім вам також) фізично боляче від того, як легко вона руйнується рукотворними ІПСО ОП. Надія лише на дорослих у хаті.
Але ось що я хочу сказати вже сьогодні.
У Порошенка був один “Іловайськ”. Цей “Іловайськ” – не лише конкретне місце на мапі, а й певний інформаційно-психологічний комплекс, за допомогою якого, серед іншого, будувався наратив “якогось не такого Порошенка”. Така собі одиниця виміру поразки. І цей самий Порошенко, зрештою, і програв вибори. Тож усім, хто нині так тішиться зовнішньому іміджу президента Зеленського, якого назовні називають – не більше і не менше – “лідером вільного світу”, слід крепко замислитися, що в позавоєнній реальності, яка неодмінно настане після нашої Перемоги, той самий лідер вільного світу всередині країни матиме не один “Іловайськ”, а мінімум п’ять.
І по кожному потрібно буде відповісти. І кожен тягнутиме рейтинг донизу. І нікому не буде цікаво, що “це все путін і росія винні”. Вагнерівці, Чонгар, окозамилювання і заспокоєння на тему російської загрози, Київщина, Маріуполь, Чернігів, Харків (шашлики!), Південь (ЗАЕС!). А це вже не п’ять “Іловайськів”, а цілих вісім. Навіть для президента-переможця цього забагато.
Тому плануючи сьогодні ІПСО, в яких недвозначно натякається на поновлення політичних процесів у країні в стані війни, варто розуміти, що всі бумеранги мають здатність повертатися. І досі ні Зеленський як чинний лідер держави, ні Порошенко як умовний лідер опозиції насправді не мають альтернативи єдности. Тієї самої єдности, що не дозволила нам загинути в перші дні та протриматися всі 90 днів війни. І це питання не екзистенції, а онтології. Потрібно, аби хтось пояснив людям з ОП і РНБО, що таке онтологія і чим вона відрізняється від екзистенції. Інакше нам пизда, перепрошую.