Незручно якось таке говорити, але проблема відмови від НАТО, й навіть «підвішення» статусу Криму й ОРДЛО, сьогодні видається не на часі. Так, не йти на поступки по тому ж НАТО є щонайменше одна вагома причина: будь-який психіатр вам скаже, що не можна виправдовувати дії маніяка в його (маніяка) очах.
Але до того ще трохи довго, ось у чому річ. Натомість вже зараз в міноборони рф заявили таке:«Принято решение кардинально, в разы сократить военную активность на киевском и черниговском направлении. Исходим из того, что в Киеве будут приняты соответствующие основные решения и должны быть созданы условия для дальнейшей нормальной работы».
Тобто вони хочуть і далі нищити Південь і Схід. Ну, для нормальной работи. А ще для них дуже важливо, щоб українці, не дай боже, не зраділи, що окупанти видихаються (хоча це так і є). Тому — лише «на двох напрямках».
І, цілком імовірно, тому ж — ось вам тема НАТО й територій, займіться улюбленим національним спортом взаємопоборювання… А росія поки підтягне резерви й перегрупує війська. І отут страшенно важливо не те, що скажуть наші переговірники — а як у найближчі дні діятимуть наші військові.
А вже з того буде ясно і щодо перспектив — про НАТО, про статус Криму і ОРДЛО, практично про все.Бо поки що, на 99 % упевнений, росіяни цими речами елементарно відволікають. І наших переговірників, і нас із вами, і світ (чи відстежили ви, що на хвилі очікувань від переговорів рубль уперше піднявся до рівня 28 лютого?).
А насправді вони — як мінімум поки не зрівняють із землею Маріуполь — ніяких переговорів усерйоз не вестимуть. І, ймовірно, наша сторона це розуміє.
Тож насправді все ще попереду.
Олександр Михельсон