Про давнину і Данила Посунька.

Військові Ізраїлю повідомили про ракетну атаку з боку Ірану

08/06/2026 AA 0

Іран запустив ракети по Ізраїлю вперше після квітневого перемир’я. Про це пише Associated Press, цитує Цензор.НЕТ. Більше новин у Telegram-каналі Цензор.НЕТ Загострення після удару по Бейруту Ізраїльська сторона […]

 

Виступи борців восени 1925 року в Зінов’євську

Цирк у Зінов’євську був пересувний типу Шапіто. На металевих стовпах основи напиналося величезне брезентове шатро. Під куполом розвішувалося освітлення і різні гімнастичні пристосування – блоки, трапеції, кільця, перекладини, платформи і місточки.
Манеж обрамлявся парапетом з настилом всередині, засипаним тирсою. За парапетом і метровим проходом установлені концентричними рядами прості лави зі спинками та номерами на них. Прохід між лавами був такий вузький, що пройти там можна лише боком. Запах у цирку стояв гидотний – смерділо кінським потом і кізяками, собачатиною і ще чимось – чи то шкіряною збруєю, чи то дьогтем. Коли дзвенів третій дзвінок, спалахували прожектори, манеж заливався яскравим світлом, гримів оркестр і конферансьє оголошував перший номер: «Виступають повітряні гімнасти!». Потім виходили майстри акробатики на перекладинах, клоуни снували по манежу і смішили публіку своими репризами та інтермедіями. Пускали фонтани сліз із очей. На головах піднімали півнячі гребіні або чубчики як у папуги, кумедно перекидалися.
Музичні ексцентрики одночасно грали на кількох інструментах. Був навіть унікум – «людина-оркестр». Фокусники вкидали у магічний ящик кроликів, а виймали голубів та розпилювала надвоє людей.
Оголошено перерву. Після неї уніформісти вишикувались у два ряди, арена під час перерви застелена здоровенним покривалом, у центрі якого лежав квадратний борцівський килим. Натоптуватий глашатай, наряджений у купецьку піддівку, картуз, у блискучих чоботях на високих каблуках, розкотисто віщував, що міжнародний турнір з французькой боротьби починається і оголошував парад-аллє. Звучить марш, борці виходять із-за завіси на арену, крокуючи в такт маршу. Вони з різних країн: Туреччина, Іран, Індія, Німеччина, Франція, Англія, Америка, Польща, Румунія, Болгарія, Італія та СРСР. Усі в атлетичних костюмах, вигравали мускулатурою або вражали необ’ємними габаритами. Після кола пошани конферанс поіменно назвав кожного з них, а вони, роблячи крок уперед, розкланювались глибоким кивком голови. Конферанс повідомив, що сьогодні боротимуться дві пари: росіянин Іван Кисельов і турок Ахмет Гирей – «Залізна рука». Інша пара – Ісаак Слуцький та місцевий богатир Данило Посунько. Цирк загримів оплесками, вітаючи земляка.
Свідок тих гастролей 1925 року Василь Журба у спогадах писав: «Вышла первая пара – волжский грузчик Киселев был высокого роста, плечи косая сажень и очень длинные руки, достававшие ему почти до колен. Сам он был гармонично сложен, сухопар, но мускулист, бицепсы так и играли под кожей огромными жгутами и никакого живота-брюха, как у других борцов.
Турок, напротив, был огромен, пузат, габариты что вдоль, что поперек, голова срослась с туловищем и никаких признаков шеи, даже уши были внутри шейных жгутов, выпиравших безобразными выступами.
Турок был короткорук и из-за своей полноты руки у него не ложились вдоль туловища. Все время казалось, что они у него воткнуты в плечи под углом в 30 градусов. В общем он был похож на быка, ставшего на короткие задние ноги, так он был черен и неуклюж.
Сошлись борцы на середине ковра, подали один другому руки для рукопожатия. Очевидно Ваня Киселев сильно пожал турку руку так, что тот скорчил ужасную гримасу, показывая, что очень больно и еле-еле вырвал свою руку из руки Киселева.
Начали они борьбу сходясь на середине ковра, расставив свои руки, выбирая удобный момент, чтобы поймать друг друга на какой-нибудь прием. Щупали один другого за руки и тут же вырывали их, цапали один другого за шею и тут же сбрасывали руки противника со своей шеи. И вот в один такой момент Иван схватил турка за руку, закинул ее на правое плечо и перекинул его через себя. Турок только ногами врезал об ковер так, что на ковре появились вмятины от пяток. Иван не успел придавить турка на партер, тот как кошка вскочил на ноги, поймал Ивана поперек, оторвал от ковра и начал сжимать его со страшной силой, но Иван не растерялся и ухватил турка правой рукой за плечо, а левой подцепил за подбородок и как рычагом завернул ему голову назад так, что турок тут же разжал руки и упал на бок на ковер, тут его Иван и припечатал на обе лопатки.
Судья взял борцов за руки и поднял вверх руку Ивана Киселева, объявив, что одержал победу волжский грузчик Иван Киселев.
Зал рукоплескал, орали во всю глотку: «Слава Киселеву! Наша берет!».
Той же Журба розповідав далі: «Борцов Посунько было два брата – старший Михаил и младший Даниил… Выходит вторая пара борцов на ковер – младший из братьев Посунько Данила и польский Исаак Слуцкий из города Слуцка. Данило против этого рыжего еврея выглядел просто мальчишкой. Тот толстый, как пивная бочка, с вросшей в туловище головой, а этот тонкий, мускулистый красавец, да и только.
Мне, откровенно говоря, просто было его жаль, что такой молодой и стройный парнишка, будет бороться с этим рыжим, толстым бугаем. Вот они сошлись, поздоровались, Слуцкий с нескрываемой улыбкой пожал Даниле руку, встряхнул ее и еще и голову наклонил.
Данило тоже кивнул головой и так серьезно, с достоинством истинного борца повернулся и пошел на край ковра. Вот борцы сошлись на середине ковра и стали примеряться, пробовать силу противника, кто на что способен. Рыжий бес поймал-таки Данилу на двойной Нельсон, Это значит успел просунуть свои руки подмышки противнику и замкнуть их на шее.
Этот прием очень серьезный и если из него не вырваться, то можно потерпеть поражение. Но не тут-то было, Данило своим задом только два раза толкнул Слуцкого по низу живота, как тот дважды икнул и разжав руки отскочил от Посуньки прочь. Данило крутанул раза два головой, разминая окоченевшие мышцы шеи и пошел на Слуцкого в атаку. Уж он его вертел-вертел и подцепил сзади поперек живота и начал сжимать Слуцкому живот.
Оторвал от ковра, повалил эту бочку на бок, но положить на обе лопатки так и не смог. Время вышло и судья прекратил поединок, объявив ничью».
Тут слід сказати, що назвавши Посунька «молодым и стройным парнишкой», оповідач дещо погрішив проти істини. Адже, служачи у флоті у 1905-му, Данило мав би приблизно 20 років. Отже, у 1925 році він вже був 45-річним зрілим дядьком і це не могло б не кинутися в очі. Цікаво також, що це в нього за старший брат Михайло? Як мовиться, теж борець. Дещо театрально виглядає і рукостискання між Кисельовим і Ахмет Гиреєм – «Залізною рукою». Подальше оповідання Журби ще більше впевнює у постановочних моментах подібних турнірів. В одному з них взяв участь борець-інкогніто «Сталева маска», високого зросту професіонал.
Утім, слово автору спогадів: «Еще много раз мы посещали цирк, терпеливо наблюдая за поединками борцов разных весовых категорий, разных стран и вот что мы наблюдали однажды.
Стальная маска переборола всех борцов. Встал этот гигант посреди ковра поклонился публике, повернувшись на все четыре стороны и на ломаном русском языке объявил:
– Есть кто желайт мня побеждтайт?
Тут как гаркнет кто-то с галерки:
– Я желаю, и еще я сорву с тебя маску!
И пошагал этот герой вниз на арену. Судья бежит к нему навстречу и кричит:
– Гражданин! Так нельзя! Существуют правила!
– Какие правила? Он же сам вызвал! Вы же слышали!
– Ну и что же, что слышал! – говорит судья, – Во-первых вам надо раздеться.
– Это я сейчас! – снимает пиджак, рубашку и бросает в первый ряд, – А ну, подержи ребята!
Снимает сапоги, ставит их на парапет и оставшись в одних брюках идет босой к борцу в стальной маске. Маска к судье:
– Объявляйт ему условий!
Тут судья говорит:
– Маска будет бороться с вами на спор. Он ставит сто рублей и вы должны поставить столько же.
Любитель полез в карман и вытащил горсть десятирублевок и говорит:
– У меня девяносто! – и, обращаясь к публике гаркнул: – Братцы, одолжите десятку, я сейчас же отдам!
Тут кто-то из первого ряда встает и подает:
– На, ты честный парень, я в тебя верю!
Той взял десятку, отдал судье деньги, пошел на ковер и говорит борцу в стальной маске:
– Чего ж ты деньги не даешь? – тот ответил: – Мой деньги судей фзял.
Начали они бороться. Профессионал, как ни схватит противника – тот как вкопаный. Вот маска схватил его на двойной нельсон, а он нагнулся, перекувыркнулся и придавил борца в стальной маске под себя и тому ни вздохнуть, ни охнуть, лежит на обеих лопатках. Тут судья подал свисток, что поединок закончен. Доброволец сорвал с борца стальную маску, под ней оказался немецкий борец Фриц Шульц. Судья вручил человеку с галерки 200 рублей и объявил конец матча, музыка заиграла прощальный марш, все борцы прошли круг почета».
Данило Герасимович, кажуть, розповідав у теплій компанії, що так підроблялися борці в чужому місті, а потім, розділивши власні гроші, просиджувати виторг із суперником у дорогій ресторації. Десятка в ті часи прирівнювалася до царської. Царська ж була в 44 рази дорожчою від «брежнєвської».
Леонід БАГАЦЬКИЙ

MIXADV

цікаве