ВУЛИЦІ КІБОРГІВ НІДЕ В СВІТІ НЕМАЄ

dvortsovaya

Вулицю знову, і цього разу втретє назвали Дворцовою. Але перші два рази за російських часів та німецької окупації російською озвучення було філологічно добрим. Але третього разу з руки регіоналів, яких очолював всім відомий професор з двома літерами «ф», все пішло мимо української філології. В українській мові на відміну від російської є слово « палац», а от російське – «дворец» за майже чотириста років панування в Україні росіяни ввести не спромоглися чи не встигли. І от зараз мимо Національної академії наук це зробили свої «донецькі» регіонали. Звичайна річ, що філологи пояснювали цю колізію, але хто ж їх послухає, коли вони лише в науці і по за межами «головної і самої правильної» партії.
То що то за палац такий у нашому обласному центрі, з якого починається вулиця, і через те таке пішло далі. Скільки було у місті палаців та чому і як називалися вулиці? Таке питання піднялося під час регіонального спалаху повернення вулицям російських назв, які існували до 1917 року. Так і з’явилася у місті вже втретє вулиця Дворцова, хоч і говорили фахівці філологи, що немає такого слова в українській мові, та невігласам від «рускага міра» хоч кілок на тім’ячку витесуй. Але збереглися ще поштові листівки, де написано, що то вулиця Дворянська. На кшталт того, у місті існували вулиці Міщанська та Безпопівська. Остання назва дуже в атеїстичному більшовицькому дусі. Що дивуватися, як що і тоді місто було багатоконфесійне та різновірне. На старій мапі міста можна знайти цвинтарі католиків, старовірів, іудеїв, мусульман і навіть караїмів. А от інших палаців не було.
Зі спогадів головного архітектора міста Єлисаветграда (1849-1858) Андрія Достоєвського, можна дізнатися, що місто на момент його приїзду було здебільшого одноповерховим, і трохи двоповерховим в центрі, де концентрувалися кілька десятків кам’яних будинків. З 1829 по 1864 рік Єлисаветград був центром військових поселень у Південній Україні. Саме тоді й виникло в колишньому передмісті Ковалівка військове містечко. У місті розмістили штаб-квартиру резервного кавалерійського корпуса. Постійно в ті часи проводилися військові збори, огляди й інші військові заходи за участю вищих царських сановників і самого царя.
Перші роки для государя-імператора на час його приїзду та розквартирування разом з чисельною свитою винаймали житло у місті. Але це було якось не солідно, а відвідини коронованих осіб та чиновників вищого рангу були практично регулярними. Так і виникла ідея побудови для цих потреб дорожнього палацу. Присутній на маневрах 1847 року російський цар Микола І власноручно зробив закладення палацевого і штабних корпусів адміністративного центру військових поселень. Однак будівництво було розпочато лише навесні наступного 1848 року. Автором проекту був підданий Нідерландів архітектор Вільгельм Верлон, що мешкав у Єлисаветграді та Одесі
До 1861 року палац тихенько добудували, а через чотири роки в 1865 навіть урочисто перерізали стрічку. До приїзду імператора та його свити з усього міста звозили пристойні меблі, кили та інші атрибути аристократичного оздоблення, а як він від’їздив, то все знову поверталося до господарів майна. І знову була казарма… І завжди будинок цей за всіх часів жив, як казарма. Тобто крім імператорсько-аристократичних спалахів в своєму житті та казарма нічого не бачила. Але ж вулицю так не назвеш, бо якось казарменно виходить і не урочисто. Та в житті цієї будівлі є різні сторінки, і остання з них пов’язана з 3-ім полком спецназу. Нині це новий рід військ – сили спеціальних операцій. Саме через бійців цього підрозділу, які мужньо і до кінці захищали Донецький аеропорт від російсько-терористичних військ в народі самих мужніх і стійких та вправних почали називати кіборгами. То чому б вулицю, що займає історично в місті шість квартальних проміжків не назвати вулицею Кіборгів? І буде шана захисникам вітчизни для майбутніх поколінь.

Анатолій Авдєєв

http://mandarin-news.kr.ua/vulici-kiborgiv-nide-v-sviti-nemaye/

MIXADV

Be the first to comment

Leave a Reply