На проведеному в Москві з’їзді «Единой России» центральною фігурою, безумовно, був Володимир Путін, який формально членом партії не є. Те, що він сказав у своїй промові, великого значення і сенсу не має. Приблизно так само виступали генеральні секретарі на з’їздах КПРС. У стилістику їхніх виступів, наприклад, цілком укладається наступний путінський пасаж: «Брати на себе відповідальність, вести за собою, бути в авангарді – значить працювати більше і краще, ніж інші, діяти набагато більш енергійно та гранично наполегливо, а для цього і в законодавчій сфері, й у повсякденних справах потрібно швидко, чітко розв’язувати питання, які хвилюють громадян, досягати предметних результатів, дорожити довірою людей, берегти і зміцнювати її, цю довіру, постійно». Відразу пригадується давній радянський лозунг: «Більше, краще, з найменшими витратами!»

Насправді має значення тільки те, кого саме Путін запропонував до складу федеральної п’ятірки партійного списку. Ось його кандидатури, які, зрозуміло, відразу ж були затверджені у зазначеній черговості: «Сергій Кужугетович Шойгу – один із засновників партії, людина, яку багато хто знає. Хочу сказати, що ми разом із ним і перші кроки робили зі створення партії. Він, до речі, не тільки міністр оборони сьогодні, він і творець МНС – я думаю, що найкращої в світі рятувальної служби. Новий міністр гідно продовжує його справу. А сьогодні Сергій Кужугетович ефективно розв’язує складні питання щодо зміцнення армії і флоту.Сергій Вікторович Лавров – блискучий дипломат, представляє нас дуже гідно на міжнародній арені…

З’являються і нові люди, нові герої. З одним із них я познайомився минулого року в «Коммунарке», це Денис Миколайович Проценко. Він одним із перших вступив у боротьбу з епідемією. Ви знаєте, працює дуже гідно, представляє величезне співтовариство російських медичних працівників, якими ми пишаємося і яким вдячні за все, що зроблено в попередні місяці, півтора року, і робиться зараз.

Радий, що свого часу знайшов і Олену Володимирівну Шмельову – співголову «Общероссийского народного фронта». Тут відразу ж зазначу, що понад 70 осіб – з ОНФ, волонтерів, руху «Мы вместе», інших об’єднань – боротимуться на виборах за підтримки «Единой России». Олена Володимирівна багато зробила для становлення нового, дуже цікавого центру для роботи з обдарованими дітьми, але займається не тільки цим, займається поширенням цього досвіду по всій країні – дуже важливий, на мою думку, напрям.

І, нарешті, що стосується дитинства, підтримки сімей із дітьми в найширшому сенсі цього слова. Останнім часом у нас з’явилося ще одне ім’я, яке знає тепер вся країна, – це Анна Юріївна Кузнєцова. У неї самої велика, дружна сім’я – семеро дітей ростуть у неї в родині. І, як ви знаєте, вона є омбудсменом із прав дитини, із захисту прав дітей. Стала відома останнім часом у зв’язку з тим, що повертає наших дітей з-за кордону на Батьківщину з гарячих точок планети: на Північний Кавказ, але не тільки, вона повертає їх на територію всієї Російської Федерації – тих дітей, які не з власної волі опинилися в дуже складних і небезпечних умовах. Робить вона цю роботу дуже гідно».

Перш ніж звернутися до фігурантів списку, вкажу на те, що ще за кілька тижнів до з’їзду стали поширюватися чутки, що Дмитро Медведєв у виборчий список «Единой России» не ввійде. Втім, і раніше мало хто очікував, що він там опиниться, але Дмитра Анатолійовича це анітрохи не засмучує. Великою популярністю Медведєв у народі не користується, а швидше викликає негативні емоції. У список же доводиться включати тих, хто зберігає хоч якусь популярність. Тим більше, що всі розуміли, що в Думу йти Медведєв не збирається. Жодного приниження або опали Дімона тут немає. На своїх постах заступника голови Ради Безпеки і голови «Единой России» він залишається, й жодних ознак засмучення на обличчі Дмитра Анатолійовича непомітно. На з’їзді він був бадьорий і веселий.

А от щодо п’яти фігурантів списку можуть бути різні варіанти. Не можна виключити, що для Шойгу і Лаврова, двох найпопулярніших міністрів у нинішньому російському уряді (пропаганда успішно вселяє росіянам, що хоча б у частині оборони й зовнішньої політики в Росії все гаразд), які очолюють список, – це варіант почесної відставки з переходом у Державну Думу : Шойгу – спікером, а Лавров – головою комітету з міжнародних справ (або лідером фракції «Единой России»). Хоча нинішній спікер В’ячеслав Володін у Думу йде на чолі Саратовського списку. Відставка Лаврова здається менш вірогідною, ніж відставка Шойгу. Сергій Вікторович користується цілковитою довірою Володимира Володимировича і вдає з себе жорсткого міністра-імперіаліста, за що отримав у західних колег неофіційну кличку «Серж фон Ріббентроп». Зміна міністра закордонних справ може відбутися або в тому випадку, якщо у Лаврова зараз дійсно дуже поганий стан здоров’я і він не може працювати в повну силу, або через те, що Путіну потрібно створити ілюзію зміни зовнішньополітичного курсу (всерйоз міняти він його не збирається).

Відставка Шойгу більш імовірна і може статися з двох причин. Путін може захотіти всерйоз підвищити боєздатність армії, а Сергій Кужугетович для цього не годиться, оскільки вміє тільки займатися імітацією бурхливої діяльності та самопіаром. Також причиною відставки Шойгу може послужити те, що його розкручена пропагандою популярність здатна перевершити путінську. Адже за пенсійну реформу та економічні труднощі народ звинувачує Путіна, а не Шойгу. До речі, те, що говорив Путін про роль Шойгу в заснуванні «Единой России», нічого спільного з дійсністю не має. Рух «Единство» («Медведь»), із якого виросла «Единая Россия», створював Борис Березовський за сприяння свого топ-менеджера й тодішнього голови президентської адміністрації Олександра Волошина, а Путін був у них не більше ніж хлопчиком на побігеньках. Шойгу ж у керівництві партії був лише весільним генералом. Але ім’я вбитого в Англії Березовського в оточенні Путіна вимовляти заборонено.

Що ж до Проценка, то він виконує в списку ту саму роль, яку за радянських часів грав Олексій Стаханов, т. Е. Чисто пропагандистську. Теоретично Дениса Миколайовича могли б зробити міністром охорони здоров’я, але з огляду на серйозні бюджетні кошти, що розподіляються через це міністерство, навряд чи його віддадуть прохідній пропагандистській фігурі. Настільки ж пропагандистськими фігурами, які не мають реального політичного значення, є Олена Шмельова та Анна Кузнецова. Їхня поява в списку пов’язана з лейтмотивом передвиборчої кампанії єдиноросів, які наголошують на захисті дітей, зокрема від впливу з боку шкідливої позасистемної опозиції. Стануться якісь кардинальні зміни після виборів в уряді та адміністрації президента Росії чи ні, ми дізнаємося тоді, коли безпосередньо буде формуватися склад Думи і стане зрозуміло, які міністри підуть з уряду в Думу.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва