Запитання до московських попів! Якщо вірити і приклонятися то по повній, а не якимись улесливими ужимками по за вуглами.  На таку некрамольну думку мене наштовхнула плум’яна промова поважного і почесного Кіровоградця, а по суті «єлисаветградця» Євгена Степановича Бахмача. Він сказав, що вище за Єлисавету лише Богородиця. А як на мене то та його протаже на літеру «Є»  взагалі за межею якоїсь християнської досяжності, бо ніколи, жодного дня не була християнкою, а була, як її чоловік Захарій іудейкою. Але чомусь  на честь цього ніхто за їх іудейськими звичаями не пропонує назвати місто Новим Єрусалимом? А оскільки всі здебільшого православні християни, то чому не назвати місто Богородицьк? Я ж не єресь якусь пропоную… А в такий день людина віруюча може сміливо усім сказати, що на мене зійшла благодать Божа, і з моїх вуст зійшла свята істина. Нехай вона буде незаперечною…

Жити в оточені брехні важко і тяжко, особливо читаючи її з тексту почесних громадян міста. Яке богохульство тиражувати і розповсюджуючи брехню. За це настане невідворотна кара. Про всі брехливі твердження можна говорити так багато і навіть більше, як хтось намагається говорити про лише праведну, і лише через народження Іоанна Хрестителя Єлизавету. Місто ніколи 200 років не було Єлисаветградом!!! Якщо навіть рахувати з самого надуманого 1754 року, то двісті років це 1954!!! А в 1924 місто вже звалося Зiнов’євськом… То  чим Є таке твердження якщо не банальною брехнею? І лише цим брехня не обмежується…  А ще назвали його так не у 1754 році!!!

Знаковою є брехня про “перший” електричний трамвай в Єлисаветграді. Хоча він був пущений за два роки раніше за московський у 1897 році, але в Україні були лише п’ятим. В кожній енциклопедії є згадка про перший в Україні і Росії київський електричний трамвай 1992 року. На жаль брехуни та фантазери енциклопедій не читають, тому і розповсюджують брехню «з вуст в уста».  І такого в листівці  у надлишку.  І прикро, що під листівкою стоять підписи декого дійсного з поважних людей.

Брехливим є і твердження про «український Єлисавет чи Єлисаветград». Проти цього красномовно свідчить статистика та переписи міського населення. Станом на 1898 рік, а пізніше картина та пропорції в український бік не змінювалися, 73% складали євреї та росіяни (39+34). А всі інші 27% випадали на долю не лише українців, а і німців, поляків, греків, молдован, асимільованих сербів, татар, караїмів, болгар та інших.

Не було у місті  видуманої нині «величі храмів, пам’ятників, парків та площ» . Православних церков в різні часи у межах сучасного міста було лише десять.  Дві-три церкви не дожили до 1917 року, а пам’ятник у місті був лише один і той надгробний  на могилі професора Григоровича. На парки і площі вистачало пальців однієї руки, як і рівно стільки у місті було єврейських  погромів.

Але варто повернутися до головної теми святості. Жодного храма , жодної хресної ходи від в той час єдиної православної церкви до 1917 року і після нього не було… Все це якось виникло чи інспірувалося на межі 80-90-х років минулого століття. Чому і як, то це окрема тема.

А назвати місто Богородицьком воістину шана православній християнській вірі та історії краю. Покрова присвятої Богородиці одне з головних православних світ в Україні, свято національне, козацьке, православне, а в 2015 році вперше державне свято захисника Вітчизни. Для історичної довідки слід зазначити, що цю назву в Україні ще не носило жодне місто. Хіба може бути покровителька у міста вище Богородиці? Хто наважиться таке заперечити?

Написано 21 вересня року Божого 2015, у день свята Різдва присвятої Богородиці.

Анатолій Авдєєв