Українців ніхто не вважає. Чому Київ майже 20 років не проводив перепис і чим це небезпечно

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

 

Перепис-2001правовласник ілюстрації UKRINFORM
Image caption
В останній раз перепис населення України проводили в грудні 2001 року

Україна – одна з небагатьох країн світу, не проводили перепис населення майже 20 років. Це призводить до того, що влада має дуже приблизне уявлення про те, скільки людей насправді проживають в державі. Відсутність цих даних може позначитися в найнесподіваніший момент.

В кінці травня, коли всі українські регіони поступово відкривали кав’ярні, парки і школи, Донецька область ніяк не могла вийти з жорсткого карантину, введеного через коронавируса.

Формально причина полягала в тому, що, на відміну від інших регіонів, в області не могли досягти одного з встановлених урядом показників – кількості проведених тестів на коронавірус в розрахунку на сто тисяч населення.

Тестів тоді дійсно робили трохи, визнає співрозмовник Бі-бі-сі в Донецькій обладміністрації, що не уповноважений коментувати це питання офіційно. Але основна проблема була в тому, що показники для області в Києві вважали, виходячи з того, що її населення становить 4,2 млн осіб.

Ці дані, по-перше, розраховувалися, виходячи з результатів останнього перепису населення, який проводився в 2001 році, – з поправкою на деякі демографічні зміни. По-друге, ця цифра – оцінка, певна в Києві для всієї території області, а не тільки контрольованої урядом її частини.

З початку військових дій на сході України населення Донецької області значно зменшилася – причому як на підконтрольних Києву територіях, так і в самопроголошеній “республіці”, нового перепису ніхто не проводив, і норми МОЗ виявилися просто нездійсненними.

Увечері 22 травня МОЗ перерахував показники, виходячи з більш реалістичної оцінки в 1,9 млн населення на територіях, які контролюють українську владу. Донецька область зуміла виконати ці норми – і тільки в перші дні червня потихеньку почала виходити з карантину.

“Зі старими цифрами це було просто нереально”, – посміхається співрозмовник Бі-бі-сі.

Цей інцидент показав: з часів останньої переписом 2001 року українська держава має вкрай приблизне уявлення про те, скільки людей проживають на всій його території і в окремих його частинах. А відсутність цих даних може позначитися в найнесподіваніший момент, в самому несподіваному місці.

Навіщо потрібна перепис

Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто каже: керувати державою, в якому не проводиться перепис, – це все одно, що їздити на старій машині, яка весь час вимагає ремонту, замість того, щоб купити нову і на роки забути про постійні проблеми.

“За будь-якої позиції, яка вимагає планування, потрібні дані щодо кількості та якості населення, яке проживає на тій чи іншій території. Якщо планувати наосліп, то і люди, і держава неминуче будуть щось втрачати”, – говорить він.

Українські соціологи люблять приклад з дитсадками. Здавалося б, чого простіше – нові дитсадки потрібні там, де проживає найбільше маленьких дітей. Ці дані у держави, за великим рахунком, є. Але, виявляється, не все так просто.

Якщо все робити по-розумному, розповідає Паніотто, то ці дані потрібно зіставляти з відомостями про структуру домогосподарств в тому чи іншому регіоні. Тобто – представники скількох поколінь переважно живуть там в одній сім’ї.

Практика показує, що якщо сім’ї складаються переважно з представників двох поколінь – батьків і дітей, – то дитсадків потрібно більше. Якщо в одному домогосподарстві живуть не тільки батьки та діти, а й дідусі з бабусями, – то потреба в дитсадках буде меншою: частина малюків точно будуть залишатися вдома зі старшими родичами.

Київправовласник ілюстраціїGETTY IMAGES
Image captionНа початку цього року уряд України відрапортувало про проведення “цифровий перепису”, згідно з якою населення країни становило 37 млн ​​осіб. Однак соціологи критикували формат і методологію цього дослідження і говорили, що його не можна називати переписом.

“Сліпе планування буде неминуче приводити до дисбалансів. Люди, звичайно, не будуть пов’язувати свої проблеми з непроведенням перепису. Вони будуть бачити черги в дитсадках або порожні садки – і будуть лаяти владу. А влада знаходитиме потрібну кількість тих же садків тільки методом проб і помилок “, – говорить Володимир Паніотто.

Прикладів прикладних, потрібних владі, бізнесу, громадських організацій та й звичайним людям даних, які можна отримати тільки за допомогою перепису, насправді багато.

Тільки так можна визначити реальні масштаби міграції українців. Зараз нікому не відомо навіть приблизного числа громадян країни, які виїхали за кордон. Та й про структуру внутрішньої міграції відомо небагато – і мова йде не тільки про потужних потоках біженців з воюючого Донбасу, але і про банальну трудової міграції всередині країни. Навіть влада Києва не знає точного населення столиці України і не може планувати розвиток міста, виходячи з реалістичних показників.

Які регіони України можна вважати відносно багатими, а які депресивними? Перепис населення може дати найнесподіваніші відповіді на ці питання.

Дані перепису допоможуть раціональніше судити про те, якою має бути дорожня сітка країни, як повинна виглядати система лікарень, скільки шкіл і з якою мовою навчання потрібно відкривати.

“Перепис потрібна всій Україні в цілому, але ще і кожному місту, кожній області, кожному району. Якщо сподіватися тільки на проведення соцдосліджень, то таких соцдосліджень потрібно буде провести 30 тисяч, і це буде коштувати дорожче, ніж перепис”, – говорить Володимир Паніотто .

Майже два десятиліття без перепису

Останній раз перепис населення на Україні проводився у 2001 році. Взагалі-то за нормативами ООН їх потрібно проводити раз в десять років, на початку кожної декади, але на початку десятих щось пішло не так.

Офіційною причиною відмови від перепису в 2011 році став брак коштів. Преса того періоду писала, що насправді тодішня влада – соратники щойно переміг на президентських виборах Віктора Януковича – хотіла провести парламентські вибори 2012 року, виходячи зі старої статистики, в якій на сході України було нарізано дуже багато мажоритарних округів.

Так чи інакше, в 2010 році перепис перенесли на 2012-й. Потім її призначили на 2013, перепризначували на 2016 і нарешті затвердили на 2020 й.

Перепис була однією з передвиборних обіцянок нинішнього президента Володимира Зеленського, який збирався провести аудит дістався йому господарства. Більш того, в минулому році обговорювався варіант провести її в “турборежимі” – до кінця 2019 року. Але до цього так і не дійшло, за діючими документами Кабміну перепис має відбутися в грудні 2020 го.

Але провести перепис до кінця цього року неможливо, сказав Бі-бі-сі міністр Кабінету міністрів України Олег Немчінов. По-перше, через епідемію коронавируса, яка цілком може перетворити переписувачів в суперраспространітелей інфекції. По-друге, тому що 3,4 млрд гривень (близько 127 млн ​​доларів), закладених в бюджеті 2020 року на його проведення, вже направили до фонду боротьби з коронавірусів.

Більш того, продовжує Немчинов, виходячи з прогнозів Всесвітньої організації охорони здоров’я, пандемія може затягнутися і на півтора року, і на два.

“Тому я скептично ставлюся і до 2021 року (як до дати можливого проведення перепису)”, – говорить міністр. “Але якщо буде політичне рішення, і будуть підготовлені умови для необхідної санітарно-епідеміологічної захисту людей, які беруть участь у переписі, то, думаю, це можна реалізувати”, – додає він.

На Україні обговорювали варіант з проведенням “віртуальної” перепису – за допомогою вже існуючих реєстрів: виборчого, пенсійного, підприємців. Але, кажуть соціологи, повноцінний перепис немислима без особистого спілкування з громадянами: адже жоден реєстр не дасть розуміння про структуру міграції, стан житлового фонду і мовної ситуації в країні.

політичний захід

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова розповідала “Громадський радіо”, що в попередньому циклі перепису не вважали своє населення лише дві країни світу – Україна і Судан.

Насправді схожа ситуація склалася під час останнього перепису ще і в Північній Македонії. Тоді, в 2011 році, спроба порахувати населення цієї балканської країни обернулася фіаско.

“Македонські політики-націоналісти і їх візаві – представники албанської меншини – закликали своїх прихильників перераховувати під час перепису своїх численних родичів, які проживають за кордоном. Коли влада усвідомила, що результати перепису можуть виявитися фантастичними, її скасували”, – писав у статті з цього приводу британський журнал Economist (без передплати). В результаті влада Північної Македонії досі й гадки не мають, скільки людей проживає на території їх країни.

Політика замішана і в питанні про українську перепису. Під час останнього перепису деякі політики і громадські діячі закликали жителів країни записуватися українцями за національністю. Невідомо, скільки саме людей пішли цим рекомендаціям, але в 2001 році на Україні проживало на 5% більше українців і приблизно настільки ж менше росіян, ніж під час останньої “радянської” перепису 1989 року.

На тлі конфліктних відносин між Україною і Росією наступний перепис має всі шанси перетворитися на політичний захід.

“У нас що завгодно є політичним заходом – в Україні дуже сильно політизувалося суспільство, – коментує такі перспективи соціолог Володимир Паніотто. – Але це не означає, що через це не потрібно проводити перепис. Перепис потрібна, щоб держава могла нормально існувати, а все інше – це кола по воді навколо цього процесу “.

Ще одне питання, яке неминуче буде виникати при підготовці до перепису, – чи проводити її і, якщо так, то як – на неконтрольованої Києвом території Донбасу та в Криму, який Україна продовжує вважати своєю частиною.

Немчиновправовласник ілюстраціїOLEG NEMCHINOV PRESS SERVICE
Image captionМіністр кабінету міністрів України Олег Немчінов впевнений, що в цьому році перепис не проведе. А, може, не проведуть і в наступному.

Міністр кабінету міністрів Олег Немчінов каже, що уряд вивчав пропозиції використовувати в Донбасі методику дистанційного зондування, яку ООН випробувала для визначення кількості населення Афганістану і в інших гарячих точках. Ключову роль в ній відіграє супутниковий зйомка проблемної території.

“Але я не впевнений, що такі речі варто використовувати не в гірських районах, а в умовах щільної житлової забудови”, – говорить Немчинов. “Зараз ми можемо говорити тільки про підконтрольної (уряду) території України”, – резюмує він.

А соціолог Володимир Паніотто каже, що сам сенс перепису полягає не в тому, щоб провести її саме на всій території країни, а щоб отримати інформацію, необхідну державі для планування своєї політики на конкретній території. У чорнобильській зоні відчуження, в тюрмах і закритих військових частинах соцдослідження теж провести не можна, але це ж не означає, що їх не потрібно проводити взагалі, пояснює він свою точку зору.

Ось і тут – критичної потреби в даних про населення Криму і непідконтрольною Києву частини Донбасу в української влади прямо зараз немає. А це означає, що порахувати населення контрольованої урядом частини Донецької і Луганської областей вже буде непоганим результатом, резюмує Паніотто. Головне – це щоб перепис рано чи пізно все-таки відбулася.

MIXADV

цікаве