Необхідно звернути увагу на те, що передбачає механізм макроекономічного стимулювання. Це: нормативно-правове забезпечення системи державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень, в тому числі їх пряме фінансування; визначення пріоритетів у сфері науки і техніки, їх всебічна підтримка та заохочення; науково-технічне прогнозування та програмування; організаційна підтримка і забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності; підготовка наукових кадрів та інше.
Основними державними регуляторами науково-технічного розвитку та інноваційної діяльності є: податкові регулятори; амортизаційна політика; пільгове кредитування; державне фінансування; науково-технічне прогнозування; програмування розвитку науки і техніки; держконтракти; антимонопольне законодавство; правове забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності та інше.
Існують наступні функції науково-технічного прогнозування:
- аналіз та виявлення основних загальносвітових тенденцій тривалості інноваційних циклів;
- формування перспективних варіантів науково-технічних програм;
- вибір оптимального варіанту програм розвитку фундаментальних та прикладних досліджень;
- визначення найоптимальнішої моделі впровадження досягнень НТП у виробництво;
- передбачення економічних, соціальних, екологічних наслідків впровадження НТП.
Однією з важливих форм реалізації державної науково-технічної політики є науково-технічні програми, які розробляються з метою реалізації стратегії випереджального техніко-економічного розвитку; концентрації ресурсного потенціалу на ключових ланках технологічного укладу .
Науково-технічні програми створюють сприятливі умови для швидкого і широкого впровадження у практику комплексних розробок, істотно підвищують ефективність суспільного виробництва.
Треба розрізняти наступні види та напрями державних витрат у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності.
- Базове фінансування:
- забезпечення фундаментальних наукових досліджень;
- розвиток інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності;
- збереження наукових об’єктів національного значення;
- проведення найважливіших для держави напрямів досліджень;
- підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації.
- Програмно-цільове фінансування (на конкурсній основі):
- реалізація науково-технічних програм і проектів за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки;
- підтримка проектів міжнародного науково-технічного співробітництва.
Основними організаційними формами реалізації інноваційної діяльності є: університетські промислові дослідницькі центри, венчурні підприємства, технопарк та інші. У механізмі макроекономічного регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності велике значення має державне замовлення. Воно виступає інструментом управління виробництва наукомісткої продукції та контролю за виконанням науково–технічних програм.
Що стосується пріоритетних напрямків науково-технічного та інноваційного розвитку України, то мається на увазі наступне:
- створення та масове впровадження екологічно прийнятних енерго- і ресурсозберігаючих технологій;
- використання перспективних інформаційних та електронних технологій, засобів інформатики та систем зв’язку вітчизняного виробництва;
- розробка нових біотехнологій для сільського господарства, легкої та харчової промисловості;
- винайдення та практичне застосування нових речовин і матеріалів із заданими властивостями та інше.
Використана література:
- 1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
- 2. Яковенко Р. В.Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
Р. В. ЯКОВЕНКО,
к.е.н., доцент