Чому? Бо він «вор, убивця і мародер».
Всі характеристики, якими там наділяють прибічників п’ятого президента (ми – “продажні найманці, нас відігнали від годівнички”), я опускаю – нічого нового.
Це ми чули вже сотні разів.
Знаєте, я зловив себе на думці, що це, і подібні «звернення» прибічників ЗЕ і білих пальто водночас, мене вже давно не злять, і навіть не смішать.
Відчуваю лише глибокий сум.
По-перше, щоразу бачу, наскільки легко оббрехати певну людину. Достатньо тисячу разів назвати її «крадієм і мародером» – і в це повірять. Не треба ані судів, ані доказів.
«Я вірю» – і край. Тупа примітивна віра, виявляється вищою і за логіку, і за судову систему.
І марно тут нарікати чимось судам, – в суспільстві, яке вірує, а не думає, будь-які суди будуть погані.
По-друге, я наочно бачу: українці категорично не вміють переосмислювати зроблене, і визнавати свої помилки.
Вони готові не бачити очевидного, прирікати себе на крупні проблеми в майбутньому, аби лишень не визнати того факту, що вибір був зроблений неправильно, і що ті звинувачення, які закидали Порошенку, вже рік ніхто не може підтвердити.
Тобто – Порошенко не чинив нічого протизаконного.
Натомість – він зробив дуже багато корисного для країни. Так, ефективний керівник в нинішній Україні може діяти лише як Порошенко, все інше буде гірше.
Ми вже бачимо це на прикладі популіста і дилетанта Зеленського.
По-третє, очевидно: навіть Януковича не критикували так, як всі п’ять років вивалювали в багні ім’я Порошенка.
Ви пам’ятаєте по кому ще пройшлися таким самим інформаційним катком?
Відповідь – по Ющенку (любі друзі, слабкий президент, тощо).
Факт безперечний: чомусь «крадіями і мародерами», нам подають президентів, чиї дії були найбільш проукраїнськими.
І тут можна згадувати далі в історії – гетьман Павло Скоропадський, гетьман Іван Мазепа…
Неповторний стиль російської пропаганди – не сплутати ні з чим.
А методи роботи кремлівських ботоферм, в США вже показують у художніх фільмах (наприклад, фільм «Батьківщина») – на Заході це давно не секрет.
Потоки московської брехні ідеально лягають на звичку українця вірити куму-пліткареві, а не суду, і робити винним у своїх бідах всіх, крім себе.
На виході, маємо Кучму, Януковича, Зеленського…
Правда, гарно?
Найсумніше в цій історії те, що ті, хто лайкає такі от «звернення до порохоботів», самі ж страждають від наслідків свого вибору.
Відмова індексувати пенсії, діра в бюджеті, згортання низки медичних програм – і це лише початок.
Далі – буде веселіше.
Нація повисла на шпагаті між лідером ефективним, але ущент оббреханим, і – «аби тільки не Порох, бо він…»
Далі – за переліком.
Єдина радість – сам факт появи таких от звернень, свідчить: у таборі противників чудово розуміють, що партія Порошенка нині – єдина реальна опозиція ЗЕленим.
А значить, має шанси стати владою знову.
Погодьтеся, вони правильно все розуміють – вона стане.
Дмитро «Калинчук» Вовнянко