Про що не сказав Президент Зеленський у своєму Новорічному привітанні

Доба на Донбасі: бойовики п’ять разів порушили “тишу”, застосовували стрілецьку зброю і гранатомети

23/10/2020 admin 0

Російські окупаційні війська минулої доби, 22 жовтня, п’ять разів порушили режим припинення вогню на Донбасі. Наразі втрат та поранених серед українських захисників немає. Про це […]

 

Фото:

Жити дружно без розуміння, навіщо нам жити спільно, не вийде. Без “клею, що тримає суспільтство разом,” не побудуєш державу. А та, яку отримав у спадок, має шанси розлетітись на друзки…

Напевно я перший, хто мав би аплодувати Новорічній промові Президента Зеленського. Бо останні шість років я, як міг, пропагував та захищав наратив “зшивання нації”. #ПДМШ – проект, якому я присвятив останні п’ять років життя – був саме про це. Про зшивання любов’ю пошматованої політиками країни. Про нашу єдність, що глибша за наші розбіжності. Про гуртування перед лицем екзистенційної загрози. Я вважав і вважаю, що є речі, глибші за мову, релігію, культурний код та пантеон героїв минулого, здатні об’єднати Україну. Спільний ворог та спільне майбутнє мали б стати тим універсальним клеєм, який з’єднує в політичну націю галичанина та слобожанця, кримчака та поліщука, православного та атеїста, україномовного та російськомовного українця.

На цю тему: Вопросы, которые, наконец, надо поставить президенту ребром

Живучи в США, закоханий в історію цієї унікальної країни, я бачив, як любов до свободи та відповідальність за власну долю ефективно переплавляли і досі переплавляють на американців британців, німців, французів, поляків, українців, африканців, латиносів та азіатів. Ба більше, саме ця інклюзивність американського проекту перетворила США на найпотужнішу країну світу. Саме тому я чимало писав і агітував за переосмислення України як “Європейської Америки”…

Але я слухав новорічну промову Президента з великим сумом і великою тривогою в серці. Бо відкинувши українську культурну ідентичність, як клей, що тримає українске суспільство разом, Зеленський нічого не запропонував натомість. Він не назвав ворога ворогом. І він не запропонував жодної візії спільного майбутнього. Він нічого не скзав про однакові правила гри для всіх. Президент моєї країни нагадував романтичного кота Леопольда, який марно закликав усіх жити дружно.

Я знаю, що Президент не читає мої дописи. Тому нагадаю тим, хто читає. Слова про “клей, що тримає суспільство разом” належать Лі Куан Ю – батьку-засновнику сучасного Сингапуру, етнічному китайцю, для якого рідною була англійська. Лі розумів, що без “клея, що тримає суспільство докупи” нація розпадеться і стане легкою здобиччу сусідів. Він також чудово розумів, що у космополітичному Сингапурі таким клеєм не може бути жодна з культурних традицій етносів, з яких складається населення міста-держави. І тому він запропонував сінгапурцям спільне майбутнє, яке вони й побудували разом.

Загалом, історія знає тільки два різновиди “клею, що тримає суспільство разом”: культурна ідентичність, яка складається з традицій, вірувань, міфів та мови, чи спільні правила гри, однакові для всіх. В реальному житті суспільства як правило склеює певна суміш цих клеїв, щоразу в індивідуальній пропорції. Можемо умовно говорити про “американський рецепт” – однакові правила гри для всіх, завдяки якому чорношкірий Обама спромігся стати Президентом США попри те, що афро-американці складають лише близько 12% населення. Та “ізраїльський рецепт”, який передбачає етнічно-культурну гомогенність нації, через що навіть в конституційному законі наразі записано, що Ізраїль – “національна держава єврейського народу”.

Приголомшлива перемога Зеленського на виборах цього року – яскраве свідчення того, що українці відкинули ізраїльський рецепт побудови своєї нації. Втім і вся попередня історія незалежної України підтверджує, що українці ідентифікують себе не за певним культурним кодом. Звичайно, якщо вважати українцями тих, хто 1994-го голосував за Кучму, 2004 та 2010-го – за Януковича і 2019-го – за Зеленського…

На цю тему: “Какая разница…”? Не все одно

Залишається “американський рецепт”. Але він означає, що раціональні правила та норми важливіші за ірраціональну культурну ідентичність. Американська ідентичність, за великим рахунком, зашита лише в трьох словах “RULE OF LAW” – верховенство права. Коли не важить, яка кров тече в твоїх жилах, якою мовою мати співала тобі колискові, де ти народився і в якій церкві тебе хрестили (чи не хрестили) батьки. Є жорсткі правила гри – дотримуйся їх і матимеш шанс реалізувати свою “американську мрію”.

Катастрофа полягає в тому, що перед тим як урочисто зректися традиційної культурної ідентичності, Зеленський двічі демонстративно витер ноги о верховенство права. Спочатку, коли освятив своєю присутністю на сумнозвісній прес-конференції в МВС від 12 грудня 2019 року політчине призначення вбивць Павла Шеремета та наругу над презумпцією невинуватості. І вдруге, коли пішов на більш ніж сумнівний обмін в’язнями з ДНР/ЛНР. По-перше, цим обміном він перетворив Україну на візаві маріонеткових “народних республік”, оскільки про всі деталі обміну Україна домовлялась саме з ними, а не з Кремлем. По-друге, коли обмінюють військовополонених чи заручників, логіка зрозуміла. Коли обмінюють засуджених шпіонів чи розвідників – також немає питань. Але коли кримінальних злочинців, що не мають жодного стосунку до війни на Донбасі, видають країні-агресору в обмін на наших полонених, про право можна забути. Милосердя – так, гуманізм – так, політична доцільність – так! Але про право і справедливість можна забути. Відтепер в Україні можна вбивати, ґвалтувати, калічити й вчиняти теракти – якщо правоохоронці спіймають, треба буде лише дочекатись чергового обміну з ЛНР/ДНР. По-повній будуть сидіти в Україні лише ветерани, волонтери та добровольці, бо їх Росія точно не включить в “обмінний фонд”.

Отже, буквально за кілька тижнів Президент України зрікся будь-якого “клею, що тримає українське суспільство разом”. Ані спільного ірраціонального культурного коду, ані раціональних спільних для всіх правил гри, ані спільної візії майбутнього… Лише “давайте жити дружно”.

На цю тему: Верховному главнокомандующему Зеленскому пора взяться за голову

Жити дружно без розуміння, навіщо нам жити спільно, не вийде, любий наш Зеленський-Леопольде! Колись 95 квартал жартував, що без яєць не зробиш київський торт. Так от, без “клею, що тримає суспільтство разом,” не побудуєш державу. А та, яку отримав у спадок, має шанси розлетітись на друзки…

Gennadiy Druzenko – волонтер, експерт-міжнародник;  опубліковано на фейсбучній сторінці автора

MIXADV

цікаве