Про Нієншанц, Санкт-Петербург та претензії  Московії на світове панування

ютос – тисни – підтримай!




Е. Якушин. Вигляд Нієна та Нієншанца з брустверу зовнішніх укріплень. 2011 р.

  Після захоплення Нієншанца, московити знищили всі кам’яні будівлі міста. Майже всі споруди Санкт-Петербургу, до кінця царювання Петра I, були зроблені з землі та дерева. І тим не менше, новостворене місто, стало символом нескінченної експансії «русского мира».

Нієншанц

  Під час Смути Московія втратила частину земель, що колись належали Господину Великому Новгороду. Нові господарі – шведи, розуміли, що не можна лишати ці землі занедбаними, як це було за московського панування.

  Якоб Делагарді – шведський полководець, що долучив частину новгородських земель до Швеції, запропонував своєму королю заснувати місто в гирлі Неви. Ідею підтримали, і вже 1611 року там виникла фортеця із залогою в півтисячі вояків.

  Завдяки вдалому розташуванню довкола фортеці незабаром виникло поселення, яке вже в 1632 році отримало від короля Швеції привілеї на ведення торгівлі.

  Нієншанц (шведська назва Нюєнсканс),  швидко зростав. У 1642 році поселення отримало статус міста. В 1675 році Карл XI затвердив план розширення Нієншанцу та зміцнення його укріплень. 1679 року королівський указ зобов’язував  кожного здорового селянина Карелії та Інгерманландії працювати на будівництві укріплень міста протягом одного місяця на рік.

 
Шведська мапа гирла Неви 1640 р.

 

  До початку Північної війни (1700 рік) зведення нової фортеці не було завершене. Вона знаходилася на насипному узвишші, і мала вигляд п’ятикутника з п’ятьма бастіонами. Залога становила 600 бійців, на мурах розташовувалося, за різними даними, від 50 до 78 гармат. Як виявилося згодом, цього виявилося замало, аби протистояти армії Московії.

  На іншому від фортеці боці річки Охти розташовувалося селище з 400 осель. На шведській мапі 1640 року видно, що вздовж Неви існувало також багато інших невеличких селищ.

 
У. Якушин. 1615 р. Приїзд Густава-Адольфа в Нієншанц на Різдво. 2010 р.

  Глибина Охти, в ті часи, дозволяла заходити в неї морським кораблям. Ця обставина сприяла розвитку торгівлі, тому Нієншанц швидко став одним з найбільших міст у краї. За розмірами він поступався тільки Або (сучасний Турку) та Виборгу.

  26 квітня 1703 року  невеличка фортеця Нієншанц із 600 бійцями гарнізону оточила 16-тисячна московська армія Бориса Шереметєва. Жодної надії на допомогу захисники Нієншанцу не мали. Після масованого обстрілу з гармат великого калібру шведська залога, 2 травня,  припинила опір. Московити утвердилися в гирлі Неви.

Санкт-Петербург

  Через два тижні після падіння Нієншанцу, за наказом царя Петра, почалося будівництво дерев’яно-земляної Петропавлівської фортеці на острові Єнісаарі (шведи звали його Луст-Есланд, московити –  Заячий острів).

  Відомості про подальшу долю Нієншанцу неоднозначні. На думку деяких дослідників фортецю знищили в 1704, за іншими даними вона проіснувала до середини 1740-х років. Швидше за все Нієншанц був знищений царем Петром, аби не повертати фортецю Швеції за умовами можливого мирного договору. Немає фортеці – немає підстав повертати і землі, розташовані біля неї: «На нет и суда нет!».

 
Е. Якушин. Нієн у зимовий період.

   На місці поселень інгерманландців та фінів розпочалося будівництво Санкт-Петербургу. Були знищені всі кам’яні споруди, і на їх місці побудовані дерев’яні та земляні. До кінця царювання Петра I в місті було зведено лише три кам’яних будівлі. Це було три палаци: Меншикова, та царські Літній і Зимовий.

  В 1710 році розпочалося будівництво палацу Меншикова та Літнього палацу царя Петра. Палац Меншикова – перша кам’яна споруда Санкт-Петербургу, велетенський комплекс, в якому відбувалися всі урочисті події міста та дипломатичні прийоми.

  Літній палац царя являє собою невеличку споруду з дуже тоненькими стінам, що робило неможливим проживання в ньому в зимовий час. Таку відмінність палаців царя та його фаворита може пояснюватися усуненням Петра від реального впливу на державні справи після Прутської поразки московської армії 1711 року.

  Будівництво зимового палацу розпочалося в 1717 році, і завершено наприкінці 1723. Петро I прожив у новомупалаці трохи більше року. У ньому він і сконав  8 лютого (28 січня) 1725 року.

  До 1730-х років в Петербурзі не було інших кам’яних будинків. Початкова історія Петербургу – своєрідний символ. Розорюються мирні поселення, знищуються кам’яні споруди, і на кістках невільників будується «русский мир» із землянок та дерев’яних будиночків. І все це стає символом нової імперії, чиї амбіції віддзеркалилися в гербі міста Санкт-Петербург.

Герб Санкт-Петербурга

  Почати доведеться трохи здалеку — з  Ключів Царства Небесного – обов’язкового елементу гербів всіх Римських пап. Перехрещені ключі на гербі Святого Престолу символізують ключі від небесного царства, які довірили апостолу Петру. Золотий ключ вказує на владу на небі, срібний – на духовну владу папи на землі. Шнур означає тісний зв’язок між ними.

 
Герб Ватикану з Ключами Царства Небесного

  Тіара – потрійна корона, означає три функції папи Римського: «верховного пастиря», «верховного вчителя», «верховного священика». Золотий хрест на тіарі символізує панування Ісуса Христа. Зауважимо, що одним із титулів Римського папи є «Верховний первосвященик Вселенської Церкви», тобто папи претендують на духовну владу над усіма християнами.

  Герб Санкт-Петербургу разюче нагадує герб Святого Престолу. На те, що за основу герба міста Петра взято герб Святого Престолу вказував видатний московський теолог та філософ Леонід Мацих.

  Петро I назвав своє місто на честь святого Петра, правонаступниками якого вважаються Римські папи.  Заміна головних символів гербу Ватикану, на гербі Петербургу надає останньому зовсім іншого символічного змісту.

 
Герб Санкт-Петербургу затверджений 1730 р.

  Замість ключів на гербі Санкт-Петербургу зображені два якоря: річковий та морський, що має означати річковий та морський порти. За ними скіпетр із двоголовим орлом – символ самодержавної царської влади і столичного статусу міста. Таке офіційне тлумачення гербу Санкт-Петербургу.

  Таким герб став у 1730 році. За Петра він був трохи іншим. Імператриця Єкатерина II додала до гербу імператорську корону, ще два скіпетри та блакитну стрічку.

 
Герб Санкт-Петербургу з 2003 року.

  Для розуміння прихованого символізму петербурзького герба, пригадаємо, що Римські папи вважають себе духовними володарями усіх християн. Імператорська корона пітерського герба вказує на світський характер влади Російської імперії, що підкреслюється скіпетром і двоголовим орлом. Якщо аналогія з папським гербом вірна, то герб Петербурга заявляє претензії на панування Російських імператорів над світом, подібно до того як Папи панують над Вселенською Церквою.

  Досягти світового панування Російській імперії мав флот, що й означають перехрещені якорі.  Столицею світової імперії мав стати Санкт-Петербург, про що свідчить його герб.

 
Перший герб Санкт-Петербургу на прапорі Невського полку. Ключ і меч символи апостолів Петра і Павла. За ними колона з короною. 1712 р.

  Опосередковано гіпотезу прихованого змісту пітерського герба підтверджує зовнішня політика Російської імперії, яка являє собою практично нескінчену низку загарбницьких воєн, що тривають до нашого часу. Завдяки агресивній політиці Росія захопила одну шосту частину всього суходолу Землі, її влада поширювалася навіть на частину Північної Америки.
У відвертій формі ідею про світове панування висловили і здійснювали більшовицькі правителі Москви, у вигляді вчення про світову пролетарську революцію. Недаремно на гербі СССР була зображена земна куля яку закривав серп і молот, а над усією композицією майоріла п’ятикутна червона зірка.

  І все це для того аби насадити скрізь «русский мир – бессмысленный и беспощадный». Петро I показав як це виглядає на практиці – на заміну камінним будівлям постають землянки та дерев’яні хатки, замість процвітання починається занепад.

 

https://garmatny.blogspot.com/2019/03/blog-post.html?spref=fb&fbclid=IwAR21TCYBKQ3so3Gjj-rPq_kUEZWZTQBACe_z2ETBJDilItI-5SVf85O_VgY

Натисни – підтримай Сурму!