День Яблуневого Спасу та Богоявлення став в останній рік існування СРСР ще і днем серпневого червоного  імперіалістичного заколоту. Збадьорилися ліві радикали,  подумали, що вертається омріяний 1937 рік. Та їх «пісня», що почалася з демонстрації  по телебаченню «Лебединого озера» лунала  нетривалий час, ставши насправді «лебединою».  П’ять діб наробили багато галасу. В провінційному Кіровограді  «червона гідра» працювала натхненно.  Рухівці готувалися до того, що по них прийдуть, а один вчитель-пенсіонер радо поніс в обком КПРС власноруч складений список осіб «для арештів та відправки в табори». Повного списку, на жаль, потім не оголосили, і ходять чутки, що встигли знищити після захоплення згаданого обкому рухівцями в ніч з 24 на 25 серпня 1991 року.

Історія цікава, повчальна та до смішного анекдотична своїм продовженням. Через кілька років, а саме через  12 «вдумливого краєзнавця», про що написали в біографії, 24 липня 2003 року сьома сесія Кіровоградської міської ради двадцять четвертого скликання затвердила рішення міськвиконкому про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Кіровограда».  Кривий жарт долі, породжений відсутністю люстрації яскраво засвідчив, що в Кіровограді місцева спільнота ще не встала з голови на ноги. Саме тому і подальші роки в лави почесних громадян вже пачками серед дійсно шанованих людей почали потрапляти компартійці, московські священики та зовсім сторонні для міста люди. В місті можна не народитися, не жити, не працювати, не визволяти і стати його почесним громадянином. Віднині чисто «по законам 1937 року» визначають трійки почесних громадян. Через сито цього року відсіяли трьох, а трьох залишили. Серед відсіяних потрапив ініціатор встановлення пам’ятників Троцькому та антисеміту Пашутіну  і корчування ялин біля міської ради Віталій Кривенко, якого підтримувало цілих вісім організацій, народний художник України Михайло Надєждін та колишній заступник голови обласної ради В’ячеслав Суворов. Але потім знайшлися совки, що долучили до “почесних і пана Кривенка.

А до трьох «щасливчиків» залишених для присвоєння у кіровоградців теж є претензії… Найбільше їх до Євгена Бахмача, що контролює нині весь транспорт міста з усіма субвенціями міської ради, де  для простих водіїв заборгованість з заробітної плати складає три-чотири місяці, а мешканців гуртожитків намагаються позбавити житла. До двох інших претензій менше, але… В  чомусь неповному списку Почесних нині вже  більше 25 осіб і темпи їх долучення вражають. А ще світ повниться чутками, що та нагорода… найдорожча за собівартістю в Україні.  Невже місто найбагатше в державі?