Влітку 2026 року російсько-українська війна остаточно набула нового вигляду та нової якості. У той час, як наземний фронт перебуває у стані стагнації, ключовим театром військових дій стали взаємні кампанії повітряних ударів.
Інфраструктурна війна — це не просто обмін масованими дроново-ракетними атаками, а саме цілеспрямовані операції, метою яких є виявлення слабких місць у логістиці та інфраструктурі супротивника та послідовно руйнувати її у процесі тривалої кампанії ударів, щоб зрештою завдати системної соціальної та економічної шкоди.
Квартальні результати Wildberries та друга паливна криза: українська кампанія в серпні
Інтенсивність української кампанії повітряних ударів по російській інфраструктурі в серпні дещо знизилася порівняно з липнем, як показує аналіз доступних відкритих даних. Кількість ударів по цілях у глибині Росії за основними напрямками — НПЗ, паливна інфраструктура, промислові об’єкти, споживча інфраструктура — скоротилася до 52 після 68 у липні. Істотно знизилася інтенсивність ударів по інфраструктурі в Криму та Азовському морі.
Кількість масованих атак, під час яких одночасно уражалися кілька цілей, також зменшилася. У липні ми фіксували 11 нічних атак, під час яких було уражено від трьох до шести цілей (найрезультативнішим був удар 24 липня, коли було уражено підприємство «Авітек», а також п’ять складів), тоді як у серпні — шість (найрезультативнішим був удар 24 серпня, коли було уражено п’ять цілей, зокрема нафтовий резервуар у Єйську, завод «Каменський», а також три склади OZON).
Українські удари по цілях у Росії, січень–серпень 2026 року
Українські удари по окупованих територіях та суднах в Азовському морі, червень–липень 2026 року
У серпні ЗСУ завдали 20 успішних ударів по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) — головній цілі українського повітряного фронту протягом останніх двох років. Після невеликої перерви в середині липня наприкінці місяця атаки поновилися: фактично за два тижні з 23 липня по 8 серпня було уражено 16 нафтопереробних заводів. У результаті вже до кінця першої декади серпня в Росії розпочалася друга хвиля бензинової кризи, яка досягла піку до кінця другої декади, згідно з даними, зібраними «Медузою» щодо наявності бензину на заправках.
У останню декаду серпня, втім, ЗСУ завдали ударів ще по семи НПЗ. За підрахунками Reuters, власне виробництво бензину в серпні та імпорт покривали попит на 85%. Тим часом, за даними Росстату, у липні виробництво нафтопродуктів скоротилося майже на 20% порівняно з липнем минулого року, але зросло на 5,6% порівняно з червнем 2026 року завдяки завершеним ремонтам.
Всього за три літні місяці, коли кампанія ударів по нафтопереробним підприємствам досягла нинішнього рівня, було завдано 50 ударів по НПЗ (за перші п’ять місяців року — 33). Стратегія повторюваних ударів по одним і тим же об’єктах не тільки перешкоджає їх повноцінному відновленню, але й значною мірою позбавляє сенсу ремонтні роботи.
У серпні найчастіше зазнавали атак Сизранський та Ярославський НПЗ (по два рази), а за всі три літні місяці чотири рази удари були завдані по Сизранському НПЗ, три рази — по «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез» (НОРСІ), «Башнефть-УНПЗ», Тюменському та Московському НПЗ. Загалом з січня 2025 року найбільше українських ударів було завдано по Саратовському НПЗ (13), Рязанському (12), а також Сизранському й Афіпському (по 11). Кількість атак на об’єкти паливної інфраструктури в серпні після рекордних показників червня (25 ударів) та липня (23) знизилася до п’яти. До їх числа увійшли удари по нафтоекспортному терміналу «Шесхаріс» у Новоросійську, комплексу «Новатек-Усть-Луга» та терміналу «Таманьгазнефть».
Топ-10 російських НПЗ, уражених ЗСУ, 2025–2026 рр., кількість атак
Інтенсивність ударів по споживчій інфраструктурі — другій успішній українській кампанії, що розпочалася в липні, — залишилася на рівні попереднього місяця. Після ураження 20 складів (які в основному належать компанії Wildberries) у липні, у серпні ЗСУ завдали 21 удар по об’єктах торговельної логістики, у тому числі чотири — по складах Ozon, другого за величиною маркетплейсу Росії.
За три дні атак 22–24 серпня українська армія знищила понад 6% усіх складських площ компанії, за підрахунками видання «Агентство». Площа знищених у серпні складських приміщень Wildberries порівнянна з липневими втратами (близько 1,2 млн кв. м, за попередніми оцінками). За розрахунками «Верстки», станом на 17 серпня компанія втратила понад 40% складських приміщень. До кінця місяця втрати, ймовірно, перевищили позначку 45% складської потужності.
Кількість ударів по інших промислових підприємствах у серпні залишилася приблизно на рівні липня (шість проти чотирьох) і була вдвічі меншою, ніж у червні (11). Найруйнівнішим став удар 15 серпня крилатими ракетами FP-5 «Фламінго» по РКЦ «Прогрес» у Самарі (єдиному в Росії підприємству серійного складання ракет-носіїв «Союз-2»), в ході якого було пошкоджено цех монтажу бортової електроніки, а також два удари по комбінату «Каменський» у Ростовській області (16 та 24 серпня), де було уражено до шести цехів і загинуло п’ятеро людей.
Ще одна повітряна кампанія ЗСУ зосереджена на блокаді Криму, акваторії Азовського моря та окупованих Росією після лютого 2022 року територіях України. Тут інтенсивність ударів суттєво знизилася, однак це пов’язано, судячи з усього, з тим, що ЗСУ вважають частину цілей кампанії досягнутими вже минулого місяця. За серпень не було уражено жодного нового мосту (у липні — п’ять, у червні — 24), загальна кількість ударів по енергетичних об’єктах у Криму та на інших окупованих територіях скоротилася на 20% — до 123 у серпні після 156 у липні. Загалом кількість українських ударів по Криму знизилася з 129 до 27, а кількість ударів по Донецькій та Запорізькій областях зросла з семи майже до 80.
Також з 18 липня ЗСУ не завдали жодного удару по енергомосту Кубань–Крим, тоді як протягом перших трьох тижнів липня відповідний пункт перетоку ПП-2 «Крим» зазнав ударів тричі (8, 13 та 18 липня). Однак обмеження на постачання електроенергії на півострові, введені в липні, у серпні зберігалися і навіть посилювалися.
У липні на півночі та півдні Криму ввели графік відключення «3 години через 3 години», а у Севастополі — «2 години світла, 6 годин без». 20 серпня у низці міст Криму, зокрема у Сімферополі, Севастополі, Керчі, Феодосії та Ялті, стався тотальний блекаут. До кінця серпня, за офіційними даними, у Севастополі відновили електропостачання за схемою «3 години через 3 години». Бензинова криза в Криму, судячи з повідомлень ЗМІ, триває, але ситуація виглядає не настільки критичною, як місяць тому. Таким чином, Крим живе в умовах часткової, а не повної блокади.
Значно зменшилася кількість ударів ЗСУ по російських суднах в акваторіях Азовського та Чорного морів: якщо в липні загалом було завдано 205 ударів по суднах, то в серпні — лише 45. При цьому українська армія ефективно атакувала інфраструктуру російського зернового експорту: під час удару 12 серпня було уражено три зернові термінали в порту Новоросійська. Робота двох найбільших зернових терміналів — Новоросійського зернового терміналу (НЗТ) та Новоросійського комбінату хлібопродуктів (НКХП) — була зупинена, трохи пізніше припинив роботу термінал КСК.
Також призупинено роботу Зернового термінального комплексу «Тамань» (ЗТКТ). Весь експортний коридор через Азовське море паралізовано. Російська влада намагається організувати альтернативні канали транспортування, але не має великого успіху. У результаті, за даними аналітичного центру «Русагротранс», прогноз експорту пшениці в серпні знижено до 1,8 млн т — це в 2,5 рази менше, ніж рік тому, повідомив «Коммерсантъ».
Балістика та «бандеролі»: Росія розширює свій арсенал
У той час як українська повітряна кампанія в серпні залишилася приблизно на тому ж рівні, що й у липні, Росія суттєво нарощувала власну повітряну війну проти Україною, розширюючи перелік цілей та збільшуючи ударну силу.
Розрахунки Re: Russia на підставі статистики Генштабу ЗСУ свідчать, що в серпні Росія, ймовірно, збільшила кількість запусків балістичних ракет, тоді як кількість використаних дронів та крилатих ракет зменшилася. Водночас російська армія продовжує модернізувати та розширювати арсенал засобів ураження.
На думку українського військового аналітика Олександра Коваленка, певне зменшення загальної кількості дронових атак зумовлене тим, що в їхній номенклатурі зростає частка дорожчих, але й складніших для перехоплення реактивних Shahed-238. Частка перехоплених дронів-камікадзе у серпні, втім, становила 88% — порівняно з рекордними показниками березня–травня 2026 року (92–93%).
Росіяни також змінили тактику дронових атак, завдаючи ударів по містах невеликими хвилями безпілотників кожні 30–60 хвилин цілодобово, зазначає моніторинговий канал War Translated. Z-канал «Два майора» також зазначає, що в період з 27 по 30 серпня серія повітряних атак на Київ тривала практично безперервно протягом чотирьох діб.
За оцінкою українського військового експерта, засновника фонду «Закриємо небо України» Ігоря Романенка, російська армія перестала обмежуватися нічними атаками і хвилеподібно атакує Україну реактивними дронами вранці та звичайними безпілотниками — вдень, прагнучи таким чином зламати волю цивільного населення до опору.
Кількість російських дронів, задіяних у масових ударах по Україні, 2025–2026
Головна сфера повітряного дисбалансу між Росією та Україною — це крилаті та особливо балістичні ракети. Як ми писали раніше, вичерпання запасів перехоплювачів Patriot у арсеналі України залишає її життєво важливу інфраструктуру практично беззахисною перед російською балістикою напередодні зимового сезону.
Драматичне падіння статистики перехоплень стало причиною того, що з 10 серпня Повітряні сили ЗСУ відмовилися від публікації даних про кількість пусків і перехоплень російських ракет. Наприкінці місяця Україна, щоправда, отримала нову партію протиракет для Patriot, після чого командування Повітряних сил вперше за три тижні повідомило про збиття семи балістичних ракет 27 серпня та п’яти — 1 вересня, не повідомивши, однак, скільки загалом ракет було запущено.
Хоча статистичні дані щодо запусків російських балістичних ракет є загалом лише за половину серпня (71 ракета), їхня інтенсивність у розрахунку на день на початку місяця була рекордною за всю війну — 5,8 ракет — і вдвічі перевищувала середній рівень перших семи місяців 2026 року. Як ми вже писали, Росія нарощує виробництво балістичних ракет.
У серпневому інтерв’ю РБК-Україна заступник начальника української військової розвідки (ГУР) Вадим Скибицький стверджував, що темпи виробництва ракет у Росії зросли й утримуються на рівні 110–120% від плану (а щодо ракет «Циркон» та «Онікс», наприклад, річний план виробництва було виконано вже 3 серпня).
За даними ГУР, які наводить «Українська правда», російська армія накопичує ракети і на кінець серпня має 130 ракет 9М723 («Іскандер-М»), 50 північнокорейськими KN-23/KN-24/KN-30, 50 «Кинжалами», а також 400 ракетами С-400. Крім того, за даними видання, у серпні у Воронезькій області розпочалося розгортання РФ ракетного підрозділу з КНДР, який налічує шість пускових установок, оснащених 120 балістичними ракетами.
Запуски російських балістичних ракет по Україні, 2025–2026
Запуски російських крилатих ракет по Україні, 2025–2026
У серпні по Україні було запущено 117 крилатих ракет — у два з половиною рази менше, ніж у липні, тоді як ефективність перехоплення зросла з 59 до 68% . Хоча показник перехоплення залишається високим, небезпеку для України становить нарощування виробництва недорогої крилатої ракети-дрона «Бандероль».
Вона оснащена осколковою боєголовкою масою 114 кг (у чотири-п’ять разів менше, ніж у крилатих ракет), проте запускається не зі стратегічних бомбардувальників, а переважно з розвідувальних безпілотників «Оріон», а також з вертольотів.
Вартість «Бандеролі» становить, за деякими оцінками, від 42 тис. євро до 127 тис. євро, тоді як виробництво однієї крилатої ракети обходиться майже в 700 тис. євро. Цього літа «Бандероль» почали активно використовувати для ударів по Одесу та Одеську область, а в останні тижні — по східних і північних областях України. Росія прагне збільшити виробництво «Бандеролей» зі 100–150 до 300–400 щомісяця, заявив радник Зеленського Берекрестнов.
Порти, заправки та логістика: три напрямки російських атак
Цього літа Росія, слідом за Україною, також сформувала низку повітряних операцій, спрямованих на конкретні об’єкти української економічної та логістичної інфраструктури. Найуспішнішою та найчутливішою з економічної точки зору є кампанія проти української портової інфраструктури.
Масовий характер атак на порти набули з кінця червня. За повідомленнями української прокуратури, з 20 червня по 20 липня було атаковано 28 цивільних суден у портах Великої Одеси, а протягом весь липень Міністерство розвитку України зафіксувало 67 атак на портову інфраструктуру, 35 атак на судна в портах та 22 атаки на судна в морському коридорі. У результаті найбільші логістичні компанії Maersk та Kernel, які обслуговували одеські порти, призупинили роботу в них з 22–23 липня. У серпні удари по портовій інфраструктурі поширилися: тричі атаковано порт Ізмаїл, а також інфраструктуру, що використовується для перенаправлення вантажів суходолом і через Дунай, повідомляли ЗМІ.
Блокада портів — серйозний удар по українському експорту зерна та по українській економіці загалом. За даними Reuters, у серпні експорт зерна з України скоротився в три рази порівняно з серпнем минулого року, а сукупні втрати українського сектору за підсумками року становитимуть $3 млрд.
Як пише Bloomberg, на одеські порти припадає близько 90% українського зернового експорту, який, у свою чергу, забезпечує понад половину експортної виручки країни. При цьому після руйнування української важкої промисловості його роль для економіки ще більше зросла. Експерт Oxford Economics Євгенія Слепцова заявила агентству, що через порушення каналів зернового експорту Україна може втратити 1,8% ВВП цього року та 2,1% — у 2027-му.
Набагато менш ефективною виявилася російська кампанія зі знищення українських АЗС. До початку серпня було завдано ударів по майже 250 станціях, за даними проєкту ACLED. А до 20 серпня український міністр енергетики Денис Шмигаль вже говорив про 300 зруйнованих станцій, що, втім, становить 6% від усіх автозаправок країни. У деяких районах України автозаправки були знищені повністю. Однак ця кампанія, за заявами українських експертів та офіційних осіб, не впливає на військову логістику і лише ускладнює доступ до палива в деяких районах країни, але не створює дефіциту.
Набагато серйознішою загрозою виявилися атаки на логістичну інфраструктуру, які досягли апогею в серпні. У липні основною ціллю атак стали сортувальні та складські потужності лідера української логістики «Нової пошти», у серпні атаки поширилися на інфраструктуру інших компаній (зокрема складів Roshen), а також продуктових мереж «Фора», Varus, «Сільпо», NOVUS та господарської мережі «Епіцентр». За заявами міністра аграрної політики України Тараса Висоцького, станом на 28 серпня було знищено близько 90% площ мережевої продуктової логістики. Він визнав, що це може призвести до скорочення асортименту в магазинах, але не до дефіциту їжі, тобто логістика доставки буде перебудована.
Соціальні ефекти та економічні наслідки: проміжні підсумки
Якщо порівняти дві протилежні кампанії інфраструктурної війни Росії та України, то можна сказати, що українська кампанія проти російської інфраструктури має більш вагомий соціальний ефект. З самого початку конфлікту населення України опинилося перед обличчям бомбардувань і ракетних обстрілів і в певному сенсі адаптувалося до нестачі та збитків від цього.
У той час як у Росії протягом кількох років населення було захищене від подібних витрат, а російська влада успішно підтримувала атмосферу мирного життя. Тепер цей спосіб існування серйозно підірваний бензиновою кризою та частковим руйнуванням споживчої інфраструктури, що, очевидно, позначається на соціальному самопочутті росіян.
З економічної точки зору ситуація, скоріше, зворотна. Удари по нафтопереробці та споживчій інфраструктурі можуть спричинити інфляційні наслідки, погіршити показники промисловості та створити додатковий тиск на економіку через рахунок більш тривалого періоду високих процентних ставок та накопичення безнадійних боргів у банківській системs.
Однак у сукупності ці збитки для економіки будуть меншими у відносному вираженні, ніж наслідки кризи зернового експорту для України. Більше того, втрати в експорті збільшать навантаження фінансової підтримки України на країни ЄС, що незабаром може стати проблемою, оскільки це навантаження й так дуже високе.
Однак головним питанням і головною загрозою взаємної інфраструктурної війни є очікувана російська кампанія ударів по українській енергетичній інфраструктурі в осінньо-зимовий період. «Відповідно до отриманих вказівок Збройні сили Російської Федерації приступили до підготовки нанесення масованих ударів по об’єктах енергетики України», — повідомило російське Міністерство оборони у своєму офіційному каналі в Telegram 30 серпня. Ця кампанія, за допомогою якої Кремль розраховує «заморозити» Україну, є однією з головних ставок Путіна на тлі невдач у просуванні наземного наступу/
В умовах дефіциту засобів ППО, особливо протиракетних систем Patriot, у України не так багато можливостей для захисту від цієї загрози.
Окрім перебудови та диверсифікації енергетичних мереж, ЗСУ можуть посилити зусилля з виявлення та знищення російських пускових установок. Наприклад, дальність стрільби балістичного комплексу «Іскандер-М» становить 500 км: як зазначає військовий аналітик Роб Лі, українські безпілотники цілком здатні витіснити ці установки з прикордонної зони, що зменшить масштаб російської ракетної загрози. Військовий аналітик Клеман Молін пише, що в серпні ЗСУ розширили зону ураження середньодалеких ударів углиб російської території, що «може відкрити шлях до знищення ракетних комплексів „Іскандер“ та С-400 поблизу кордону в Брянську, Курську та Бєлгородській області, які використовуються для ураження Києва».
Однак це, звісно, лише дещо послабить сукупну міць російської кампанії. Більш ефективним міг би виявитися сценарій, у якому Україна здатна створювати аналогічні загрози для російської енергетичної інфраструктури в зимовий період за допомогою власного арсеналу далекобійних ракет.
—
Джерело: аналітичний проєкт
(→ Re: Росія: Третя кампанія довгої війни)