Спецоперація Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури під кодовою назвою «Форест Гамп» стрімко виходить за межі звичайного кримінального провадження, перетворюючись на наймасштабніше викриття архітектури тіньової влади в Україні.
Те, що спочатку виглядало як локальна, хоч і зухвала оборудка з відмивання 150 мільйонів гривень через націоналізований Sense Bank для порятунку ексміністра енергетики Германа Галущенка, насправді виявилося лише верхівкою айсберга. 20 серпня 2026 року антикорупційні органи оприлюднили нові докази та розшифровки плівок в рамках операції «Феміда», які демонструють: у країні роками діяла організована злочинна організація, що займалася системним рейдерством нерухомості на мільярди гривень.
У центрі цього спрута опинилися не випадкові ділки, а представники найвищих ешелонів влади, чинні та колишні парламентарі, топменеджери банків та керівники директоратів Офісу Президента. За версією слідства, ще восени 2024 року лідери угруповання уклали між собою письмову «понятійну угоду», розподіливши сфери впливу, фінансові потоки та обов’язки кожного учасника. Використовуючи прямий доступ до кабінетів на Банковій, підконтрольних суддів, лояльних прокурорів та навіть професійних хакерів, група поставила на потік захоплення ласих об’єктів у центрі Києва, вимиваючи кошти та блокуючи будь-які спроби законних власників захистити своє майно.
Читайте також: «Всюди заїдеш, крім НАБУ»: оприлюднено нові плівки про розцінки у владних корупціонерів на суди, хакерів та жах перед НАБУ
Справжньою квінтесенцією цинізму цієї мережі стало її внутрішнє ставлення до правоохоронної системи. На зафіксованих записах головні фігуранти відверто обговорюють повну безпорадність традиційних органів перед їхніми ресурсами та впливом. Національна поліція, суди загальної юрисдикції, прокуратура та навіть Служба безпеки України на плівках постають як повністю зрозумілі, передбачувані та контрольовані структури, де будь-яке питання чи арешт можна вирішити за фіксований прайс або за допомогою «правильного» телефонного дзвінка. Єдиним фактором, який викликає у топкорупціонерів непідробний, панічний жах і руйнує всі їхні плани, залишаються НАБУ та САП.
Саме автономність та непідконтрольність антикорупційного блоку призвела до тектонічного зламу всієї схеми. Розуміючи, що домовитися з детективами неможливо, учасники картелю намагалися атакувати їх через підконтрольні парламентські комісії, просували дискредитаційні темники у медіа та паралельно шукали виходи на закриті реєстри. Утім, безпрецедентний рівень технічного документування дозволив слідству зібрати доказову базу, яка повністю деконструює міф про «контрольовану корупцію» як прийнятний спосіб управління державою.
Анатомія столичного рейдерства, хакери, фальшиві ухвали та куплені суди
Оприлюднені НАБУ та САП матеріали детально розкривають, що внесення застави за Галущенка було лише побічним завданням угруповання, тоді як його магістральною діяльністю було захоплення великих комерційних підприємств та нерухомості в історичному центрі столиці. Лише восени 2025 року учасники схеми незаконно заволоділи активами на суму понад 248 мільйонів гривень, а у травні 2026 року спробували рейдернути столичні об’єкти ще на 207 мільйонів. Головною ж їхньою мішенню був контроль над комерційною нерухомістю, сукупна ринкова вартість якої перевищує 500 мільйонів гривень.
Для реалізації своїх планів фігуранти застосовували багаторівневу комбінацію цифрового злому та юридичного тиску.
Хакерські атаки на державні реєстри коли залучені фахівці незаконно втручалися в базу даних Міністерства юстиції, використовуючи скомпрометовані ключі державних реєстраторів. Буквально за дві доби вони вносили фіктивні відомості про перехід права власності на підконтрольних осіб — найчастіше на охоронців та водіїв лідерів угруповання.
Усвідомлюючи, що справжні власники намагатимуться скасувати незаконні реєстраційні дії, рейдери через корумпованих прокурорів реєстрували фіктивні кримінальні провадження. У межах цих справ на активи накладали блокуючі судові арешти, аби ніхто, крім них, не міг вчинити жодних дій.
За допомогою лояльних суддів Господарського суду Києва запускалися процедури банкрутства підприємств під вигадані борги, після чого директорів усували, а контроль переходив до призначених підконтрольних арбітражних керуючих.
Коли бракувало реальних процесуальних підстав, фігуранти просто підробляли повні тексти судових ухвал і за допомогою хакерів вносили їх до державного реєстру речових прав.
У розмовах зафіксовано щоденний торг за судові рішення та терміни їх винесення: послуги із «зняття та підвішування» однієї ухвали оцінювалися у 5–10 тисяч доларів. Прокурори, які отримували хабарі, дисципліновано «тримали» потрібні постанови до визначених дат. Загальне фінансування рейдерських операцій, хакерських послуг та підкупу посадовців забезпечував чинний народний депутат від колишньої ОПЗЖ Вадим Столар, який влив у функціонування угруповання щонайменше 514 тисяч доларів готівкою.
Читайте також: Операція «Форест Гамп»: як мережева корупція підім’яла державний банк задля порятунку «своїх»
Особливу роль відігравав тиск на Міністерство юстиції. Учасники групи через тодішню заступницю керівника ОП Ірину Мудру та посадовців міністерства прямо впливали на Антирейдерську комісію Мін’юсту. 29 грудня 2025 року колегія міністерства ухвалила скандальний висновок про законність переходу прав на захоплене майно, а вже 31 грудня тодішня в.о. міністра юстиції затвердила це рішення відповідним наказом.
Лише у травні 2026 року, коли чиновники міністерства усвідомили кримінальні наслідки виконання незаконних вказівок Банкової та злякалися підписувати чергові фальшивки, чергова рейдерська атака на нерухомість у центрі міста зірвалася.
Читайте також: САП назвала всіх фігурантів справи про легалізацію 150 млн грн для застави Галущенку (СПИСОК)
«На Нацпол і СБУ заїжджаєш без проблем, а по НАБУ — капець»
Найбільш показовим фрагментом оприлюднених записів стала відверта розмова, де один із ключових організаторів схеми, екснардеп Максим Микитась, зі страхом та роздратуванням аналізує конфігурацію силового блоку країни. Його слова звучать як безжальний вирок усій класичній правоохоронній вертикалі. Фігурант бідкається, що через НАБУ та САП їхня налагоджена система зазнає катастрофічного краху, адже ці інституції виявилися абсолютно глухими до звичних для українського олігархату методів впливу.
Зі слів підозрюваного випливає, що з Нацполіцією чи СБУ можна заздалегідь знати про будь-які рухи слідства, контролювати витоки, «вирішувати питання» або закривати провадження за гроші. Натомість спроби «зайти» до детективів антикорупційного бюро наштовхуються на глухий кут. «Ці два органи — це просто капець, раніше неможливо було уявити… Нацпол, СБУ — туди заїжджаєш без проблем, усе проходить, а по НАБУ — без варіантів, взагалі нічого не проходить», — скаржиться ексдепутат співрозмовникам. Для людей, які звикли купувати судові ухвали пачками, неможливість знайти контакт у НАБУ стала непереборною катастрофою.
У розпачі учасники угруповання навіть обговорювали спроби системного втручання в конкурсні процедури. На записах зафіксовано, як вони планували вкидати голоси через мережі підконтрольних чатів під час виборів до Громадської ради контролю при НАБУ, аби завести туди своїх людей. Проте реальний розмах роботи детективів перекреслив ці плани, змусивши підозрюваних визнати: класичні корупційні важелі проти антикорупційної вертикалі більше не працюють.
Паніку змовників підігрівала й перспектива того, що Олександр Клименко залишиться на посаді керівника САП ще на один семирічний термін. «Якщо він закріпиться на другий строк — нам усім кінець», — лунає на плівках. Усвідомлюючи, що підкупити чи залякати НАБУ не вдасться, група перейшла до спроб політичного знищення незалежних органів через медіа та парламентські інструменти.
Повний список підозрюваних та розподіл ролей у картелю
Як повідомляє Центр протидії корупції, під час обрання запобіжного заходу Максиму Микитасю у Вищому антикорупційному суді прокурор САП оголосив повний список із 13 ключових фігурантів, яким інкримінують участь у злочинній організації, легалізацію кримінальних доходів та рейдерство (ст. 191, 206-2, 209, 358, 361 КК України). Слідство встановило чітку ієрархію та персональну відповідальність кожного учасника злочинного альянсу.
За версією прокуратури, лідерами та засновниками злочинної організації були двоє відомих забудовників:
- Максим Микитась — колишній народний депутат та ексочільник держкорпорації «Укрбуд» (це вже п’ята кримінальна підозра в його біографії). Він виступав головним організатором операційної діяльності, координував конвертаційні центри та особисто домовлявся з банкірами.
- Вадим Столар — чинний народний депутат (обраний від забороненої «ОПЗЖ»). Виконував роль головного фінансового донора угруповання, забезпечував готівкові вливання на сотні тисяч доларів для фінансування рейдерських захоплень, підкупу суддів та прокурорів.
Політичне прикриття та адміністративний ресурс на найвищому державному рівні забезпечували топчиновники Офісу Президента та Міністерства юстиції. Зокрема, колишня заступниця голови ОП Ірина Мудра забезпечувала прямий політичний вплив на заступницю міністра юстиції Олену Ференс та курувала ухвалення потрібних рішень Антирейдерською комісією. Генеральний директор Директорату з питань правової політики ОП Віктор Дубовик надавав юридичні вказівки та інструкції, як саме оформлювати рейдерські дії в Мін’юсті, щоб надати їм вигляду законності.
Судовий блок та забезпечення рішень у господарських судах закривав бізнесмен і колишній депутат Дніпропетровської облради Василь Астіон. Операційним директором виступав керівник ТОВ «Метробуд» Валентин Єлізаров, який підбирав підставних осіб, керував фіктивними директорами та відповідав за безпосередній процес відмивання готівки через пральні у червні 2026 року.
Фінансовий коридор у державному «Сенс Банку» гарантували його голова наглядової ради Микола Гладишенко, голова правління Олег Ступак та начальниця департаменту Людмила Снігур. Номінальними власниками та директорами захоплених компаній оформлювали довірених осіб Микитася — Микиту Тарковського, водія Єгора Меркулова та охоронця Олександра Остапенка.
Читайте також:
Сигнал із СІЗО, «Сенс Банк» та залаштунки порятунку Галущенка
Паралельно розкрилися справжні мотиви того, чому владна верхівка з такою гарячковою швидкістю кинулася збирати 150 мільйонів гривень застави за ексміністра Германа Галущенка. Як з’ясувало видання Дзеркало тижня, перебуваючи в слідчому ізоляторі у межах справи «Мідас», Галущенко через своїх адвокатів провів кілька непублічних раундів переговорів із детективами НАБУ щодо можливої угоди зі слідством.
Захисники ексміністра передали на Банкову недвозначний ультиматум: якщо його негайно не витягнуть з-за ґрат, посадовець почне свідчити проти найвищих осіб у державній ієрархії. Цей сигнал викликав справжню паніку у владних кабінетах. Саме після цього було віддано наказ за будь-яку ціну знайти та відмити необхідні 150 мільйонів гривень, для чого й задіяли ресурси підконтрольного Микитасю та Столару угруповання.
Оскільки всі кошти були в нелегальній готівці, їх звозили мішками на парковки, перераховували в салонах авто та транзитом заганяли через фіктивні фірми («Тетрас оптіма», «Гіран констракт», «Скайт рітейл», «Пелет сервіс») на рахунки в націоналізованому Sense Bank. Аби обійти жорсткий банківський комплаєнс, правління банку фіктивно вимикало автоматизовану систему фінмоніторингу на «технічне обслуговування», а працівникам, які пручалися, погрожували негайним звільненням. У результаті 29 червня Галущенко вийшов на волю, проте кожен крок учасників цієї оборудки вже фіксувався слідчими.
Масштаби скандалу змусили Кабінет Міністрів негайно відсторонити голову наглядової ради Sense Bank Миколу Гладишенка та ініціювати розрив контракту з головою правління Олегом Ступаком. Проте ця реакція є лише спробою загасити пожежу, адже використання націоналізованого банку як кишенькового бек-офісу для відмивання кримінального кешу свідчить про системне переродження інституцій.
Читайте також: Як Держфінмоніторинг – а саме Філіп Пронін – допоміг відмити 150 млн грн на заставу для Галущенка: деталі схеми
Контратака спецслужб: як СБУ намагається заблокувати роботу ВАКС та НАБУ
Опинившись під загрозою неминучої кримінальної відповідальності, корупційна система вдалася до контрнаступу, залучивши ресурси Служби безпеки України. Як повідомляє Центр протидії корупції, слідчі СБУ звернулися до Шевченківського районного суду Києва з безпрецедентним клопотанням: надати спецслужбі повний тимчасовий доступ до внутрішньої системи документообігу Вищого антикорупційного суду.
Приводом для цього стало сумнівне кримінальне провадження щодо нібито втручання в систему авторозподілу справ у ВАКС, відкрите за заявою фігурантів іншої справи НАБУ — про розкрадання 400 мільйонів гривень активів АРМА. У ЦПК підкреслюють, що ця стаття Кримінального кодексу взагалі не підслідна Службі безпеки. Фактично спецслужба намагається отримати повну цифрову копію бази даних, де зберігаються всі закриті клопотання детективів НАБУ щодо майбутніх обшуків, прослуховувань та негласних слідчих дій проти топчиновників.
Заступниця виконавчого директора ЦПК Олена Щербан зазначає, що в разі задоволення цього клопотання наслідки для антикорупційної системи будуть катастрофічними:
- Злив інформації фігурантам: підозрювані посадовці отримуватимуть попередження про обшуки заздалегідь;
- Знищення доказової бази: корупціонери матимуть час почистити смартфони, ліквідувати документи та сховати готівку;
- Зрив десятків розслідувань: антикорупційні органи втратять фактор раптовості, без якого неможливо документувати високопосадовців;
- Повна амністія для «своїх»: суспільство більше не побачить викриттів рівня Галущенка чи Мудрої.
«Після низки викриттів людей, наближених до керівництва держави, це виглядає як відверта спроба вберегти своїх від нових сюрпризів НАБУ», — наголошують експерти. Замість очищення влади після скандалу такого масштабу, ми спостерігаємо спробу силовиків використати свій статус для нейтралізації єдиного незалежного слідчого органу в країні.
Спецоперація «Форест Гамп» підтвердила базову істину: корупцію неможливо «систематизувати та контролювати» на користь держави. Спроби створити паралельну систему правосуддя неминуче перетворюють владні кабінети на біржу з продажу судових рішень та розкрадання національного майна. Збереження повної незалежності НАБУ, САП та ВАКС залишається єдиною запорукою того, що Україна не скотиться в олігархічно-чиновницьке свавілля, а кожен учасник зафіксованих на плівках схем — незалежно від посад та зв’язків — отримає справедливий судовий вирок.
—
Святослав Гринько для «Аргумент»