Те, що соцмережі ніч ковбасить після звернення Федорова мені доводить те, що Зеленський став тим “старим” політиком, про яких він сам зневажливо казав у своїй комунікації. Карма вона така.
Радує те, що появу нових облич зустрічають не лише однотипним захватом, а і критикою. Це здорова реакція. Нарешті зʼявляється шанс, що країна припинить шукати в лідерах наречених і заміть “нравиться – не нравиться” буде дивитись на “зробив – не зробив”. Поки тільки паростки критичного мислення, але їх треба берегти і поливати.
Варто також розуміти, що в багатьох випадках і далеко не тільки в українській політиці руйнівником отруйної системи ставав виходець з цієї системи. Ефективності додають знання як про саму систему, так і про її окремих особистостей. Чутливі знання.
Окремо хочу про проведення виборів. Егоїзм Зеленського, відрив від реальності і нездатність робити кроки потрібні Україні, а не його владі, ведуть країну до біди. Заповнення влади лояльними замість професійних – шлях до поразки. Ми дійшли до точки, коли треба обирати між виборами і хаосом. Тобто між поганим варіантом і катастрофою.
Зеленському варто включити інстинкти, якщо логіку не вдається. Президентом він на виборах не стане, а перетворити Україну в міні росію йому не дадуть. Не можна стати автократом чи диктатором за гроші західних партнерів.
А українцям варто творити не кумирів, а управлінців. І не соромитись ставити їм неприємні запитання та жорсткі вимоги коли треба. Це і є шляхом до європейської родини.
Володимир Ар’єв
Джерело: https://censor.net/ua/b4019095