Дефіцит, що зростає, спричиняє паніку в Україні та інших країнах.
Жителі Києва знову сплять у переповнених станціях метро або в автомобілях у підземних паркінгах. А нагорі повітряна війна дедалі більше перетворюється на гру в одні ворота, пише The Economist. Росія обстрілює місто дедалі більшою кількістю балістичних і гіперзвукових ракет. Україна, яка раніше відбивала більшість таких атак за допомогою протиракетних комплексів Patriot, тепер, кажучи військовим жаргоном, «переходить на Вінчестер» — тобто в неї закінчуються боєприпаси.
Становище України — найгостріший прояв дефіциту ракет-перехоплювачів на Заході. Виснаження американських арсеналів також частково пояснює, чому президент Дональд Трамп неодноразово відступав від погроз відновити війну з Іраном. Союзники США занепокоєні.
Швейцарія очікує, що виконання її замовлення на Patriot може затриматися на строк до семи років. Тайвань побоюється, що 102 давно замовлені ракети не надійдуть цього року, як планувалося. Lockheed Martin, яка виробляє найдосконалішу версію — PAC-3 MSE, заявляє, що не може гарантувати строки постачання жодному іноземному клієнту, оскільки Пентагон має право перенаправляти ці ракети.
Дефіцит боєприпасів — звичне явище під час війни, особливо великої війни на виснаження. Однак США зіткнулися з нестачею після нетривалої війни проти держави середнього масштабу. Що ж станеться, якщо Америці доведеться воювати з могутнім Китаєм? Згідно з нещодавнім дослідженням Heritage Foundation, аналітичного центру у Вашингтоні, США вичерпають запаси перехоплювачів за лічені дні й не зможуть використовувати свої бази в Японії та на Гуамі.
Безпосередньою причиною нинішньої кризи стало надзвичайно інтенсивне використання перехоплювачів США та їхніми близькосхідними союзниками під час війни Трампа проти Ірану цього року. За оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), Пентагон витратив майже дві третини довоєнного запасу ракет для Patriot, а також значну частину інших типів перехоплювачів.
Але війна лише прискорила кризу, яка назрівала десятиліттями. По обидва боки Атлантики оборонна промисловість досі працює в ритмі мирного часу, хоча барабани війни звучать дедалі гучніше. Цю помилку посилили глобальне поширення ракет, схильність генералів витрачати більше на ефектні системи озброєння, ніж на боєприпаси до них, неефективний бюджетний процес у США та самовпевненість щодо американської переваги в повітрі.
За оцінкою CSIS, для відновлення запасів Patriot до довоєнного рівня знадобиться час щонайменше до 2029 року. І це за умови, що Конгрес схвалить гігантський оборонний бюджет Трампа у $1,5 трлн — на 50% більше за нинішні витрати, що малоймовірно.
Водночас Patriot став головною системою точкової протиповітряної та протиракетної оборони — тобто захисту конкретних об’єктів, наприклад авіабаз, — для 19 країн.
«Patriot — це рішення на кшталт смокінга: він потрібен нечасто, але коли потрібен, майже ніщо інше його не замінить», — пояснює Джастін Бронк із британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).
Проблема полягає в тому, що балістичні ракети зазвичай дешевші за перехоплювачі, якими їх намагаються збити. Одна ракета PAC-3 MSE коштує $4–5 млн. Іранські дрони Shahed та інші безпілотники коштують приблизно у сто разів дешевше.
«Якщо ваш противник може запустити ударний одноразовий БПЛА за ціною вживаного автомобіля, а ваша відповідь — ракета класу “земля — повітря”, яка коштує стільки ж, скільки невелика квартира тут, у Лондоні, ви програєте цю економічну боротьбу, навіть якщо виграєте кожне окреме зіткнення», — заявив на нещодавньому заході RUSI кувейтський офіцер полковник Сабах Аль Сабах.
До того ж для підвищення ймовірності ураження цілі сили ППО зазвичай випускають по ракеті противника щонайменше два перехоплювачі.
Українська проблема
Україна створила імпровізовану багаторівневу систему протиповітряної оборони. Вона має одну з найкращих у світі мереж для протидії роям російських дронів. Україна також здатна збивати більшість великих крилатих ракет, зокрема завдяки європейським системам ППО.
Але протистояти російським балістичним ракетам «Іскандер-М» і «Кинджал» можуть лише надзвичайно цінні Patriot.
У березні Україна повідомляла про перехоплення близько 70% балістичних ракет. У липні показник упав до 20%. У серпні ситуація буде ще гіршою. В одну з ночей — 5 серпня — не було перехоплено жодної ракети. Повітряні сили припинили регулярно публікувати відповідну статистику. Росія, побачивши це, нарощує виробництво ракет.
Напередодні зими Україна запросила щонайменше 300 ракет-перехоплювачів Patriot. Деякі країни все ще мають значні запаси таких ракет, серед них Німеччина, Греція, Польща та Іспанія. Однак вони дедалі менш охоче погоджуються передавати їх Україні.
Інший варіант — нарощувати виробництво.
Цього року виробники домовилися збільшити випуск PAC-3 із 600 приблизно до 2 000 ракет на рік до початку 2030-х років. Пентагон згодом запросив пропозиції щодо ще швидшого нарощування виробництва. Однак Том Карако з CSIS зазначає, що реальні контракти на збільшення випуску досі не підписані.
Допомогти можуть виробничі потужності союзників. Японія за ліцензією випускає близько 30 перехоплювачів PAC-3 на рік, переважно для власних потреб. Європейська компанія MBDA готується розпочати в Німеччині виробництво старіших PAC-2.
На саміті НАТО в липні Трамп заявив, що Україні також дозволять виробляти перехоплювачі Patriot за ліцензією, але відтоді поставив цю ідею під сумнів. За повідомленнями, виробники Lockheed Martin і RTX побоюються втрати своїх технологічних ноу-хау або того, що дешевші українські версії можуть скласти їм конкуренцію.
Європейські компанії, які не мають такого бойового досвіду, поспішають розробляти власні системи. Франко-італійська SAMP/T теоретично здатна збивати балістичні ракети малої та середньої дальності, однак українські військові джерела стверджують, що вона працює гірше за Patriot PAC-2, не кажучи вже про PAC-3.
Починаючи з наступного року Україна поетапно отримуватиме вдосконалені батареї SAMP/T з модернізованими перехоплювачами. Проте обсяги їхнього виробництва менші, ніж Patriot.
Українська гнучка оборонна промисловість і нові західні компанії вже здійснили революцію у війні безпілотників. Тепер вони працюють над протиракетною обороною.
Один із таких проєктів — Freyja, в якому беруть участь українська компанія Fire Point і низка європейських виробників озброєнь. Їхня мета — без використання американських технологій створити перехоплювач, який коштуватиме вчетверо дешевше за PAC-3. Випробування планують розпочати наступного року.
Втім, скептиків вистачає. Дуглас Баррі з британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень називає Freyja «польотом на Місяць» — тобто надзвичайно амбітним і складним проєктом.
Тайвань тим часом намагається розширити виробництво перехоплювачів Sky Bow III, які приблизно відповідають можливостям PAC-2 та старіших PAC-3. Цього року країна планує розпочати масове виробництво Sky Bow IV, який, за її твердженнями, перевершує PAC-3. Однак мало держав ризикнуть викликати гнів Китаю, купуючи тайванську зброю.
Lockheed Martin також оголосила про розробку PAC-3 ACE, відомого як «Baby Patriot». Він буде меншим і матиме скромніші можливості, ніж PAC-3 MSE, зате коштуватиме удвічі дешевше. Його виробництво може розпочатися у 2028 році.
Дехто покладає надії на лазерну зброю, яку розробляють уже давно і яка могла б покращити невигідну економіку протиповітряної оборони. Однак експериментальні американські та ізраїльські системи поки що продемонстрували успішність лише проти безпілотників.
Спочатку вбий лучника
«Протиповітряну оборону не можна відокремлювати від наступальних операцій», — зазначає Девід Дептула, колишній генерал ВПС США.
«Найдешевший перехоплювач — той, який вам узагалі не довелося запускати, тому що зброя противника так і не була застосована».
Інакше кажучи, є вагомі аргументи на користь того, щоб бити не по стрілі, а по лучнику — тобто по виробничих підприємствах противника, центрах командування та управління, складах і ракетних пускових установках.
Але США виснажили й запаси далекобійної наступальної зброї. За оцінкою CSIS, Америка вже використала третину зі своїх трохи більш ніж 3 000 крилатих ракет Tomahawk. США відмовилися передавати їх Україні, а постачання іншим замовникам, зокрема Австралії, Німеччині, Японії та Нідерландам, можуть затриматися.
Україна створила безпілотники, здатні уражати цілі дедалі глибше на території Росії, зокрема енергетичну інфраструктуру, військові заводи та склади товарів широкого вжитку. Але ці дрони повільні й несуть невеликий заряд вибухівки.
Важча крилата ракета «Фламінго» від Fire Point уже продемонструвала певні успіхи. Україна сподівається незабаром розгорнути балістичні ракети FP-7 і більшу FP-9, заявлена дальність яких перевищує 800 км.
Знищувати мобільні ракетні пускові установки складно. Цього року США та Ізраїль заявляли, що змогли скоротити інтенсивність іранських ракетних запусків на 90%, завдаючи ударів по пускових установках і входах до підземних «ракетних міст».
Але навіть маючи повне панування в повітрі та високоточні засоби розвідки, вони так і не змогли повністю припинити запуски. США втратили радари, командні центри, літаки раннього попередження, літаки-заправники, безпілотники, винищувачі та іншу техніку. Навіть після квітневого припинення вогню Вашингтон не зміг зупинити обстріли Іраном суден в Ормузькій протоці.
Будь-яка майбутня повітряна війна з Китаєм, наприклад через Тайвань, буде надзвичайно складною. Китайські ракети здатні досягати американських баз навіть на Алясці та Гаваях, а також військових кораблів у центральній частині Тихого океану.
За оцінкою Heritage Foundation, для захисту від Народно-визвольної армії Китаю США знадобилося б понад 19 000 перехоплювачів Patriot — більш ніж у 20 разів більше, ніж, за оцінкою CSIS, Америка має зараз.
Ударити по китайському «лучнику» було б привабливою альтернативою, однак тут виникають дві великі проблеми, не враховуючи необхідності прориву китайської ППО.
По-перше, США довелося б атакувати материковий Китай, що могло б спровокувати удари у відповідь по континентальній території Сполучених Штатів.
По-друге, Ракетні війська НВАК відповідають не лише за звичайні, а й за наземні ядерні ракети. Тому удари по них можуть бути сприйняті як спроба знищити китайські ядерні сили, створюючи ризик ядерної ескалації.
Натомість американські війська відпрацьовують способи виживання в китайській «зоні ураження» шляхом розосередження сил. У світі, де дешеві дрони та ракети поширюються дедалі швидше, укріплення, розосередження й маскування військових об’єктів — а також здатність швидко відновлювати їх після знищення — стають критично важливими навичками.
Хоча далекобійна зброя не є універсальним рішенням, вона допомагає стримувати противника. Саме тому союзники США поспішають отримати засоби для ураження віддалених цілей.
Україна, яка вже перебуває під безперервними атаками, сподівається, що перенесення війни на територію Росії завдасть достатньо болю, аби змусити Владіміра Путіна переглянути прагнення вести нескінченну війну.
Усі можливі способи подолання дефіциту ракет-перехоплювачів, навіть якщо їх реалізацію максимально прискорити й розширити, потребуватимуть часу.
А тим часом цивільні в Україні й надалі змушені ховатися під землею. Напередодні ще однієї холодної та небезпечної зими багато хто запитуватиме, як їхні лідери допустили таку ситуацію.
Зображення вгорі: пускова установка ЗРК Patriot. Фото з відкритих джерел