Відбувся якийсь злам в системі, на мій погляд. 16 липня я сказала, дехто чув, що запущений принцип доміно. Хоча вже до цього були ж страшні масовані обстріли, але все виглядало не так песимістично, як зараз, все одно. А зараз ну куди не глянь, все непевно, сумно, настрої суспільні погані, і немає відповідей на багато актуальних запитаннь.
Подивилася початкову промову президента Зеленського на засіданні РНБО. Скорочення поставок нам ракет для ППО з Заходу (ну це ж не новина). Побудова нашого власного антибалістичного захисту (хтось щось чув конкретне?)… Завдання на посилення ураженнь пускових установок ворога (це нове, але чи є в нас чим вражати?)… Стан підготовки до зими: енергетика, бомбосховища… Все це наче правильно, але все наче на вчора…
Укриття – йшов п’ятий рік війни, ми лише починаємо фактично майже з нуля, скажемо чесно… ППО, наша балістика – ставка, схоже, робилася з 22-го року саме і майже лише на поставки, і Близький Схід не прогнозувався… Знову та сама ситуація, коли всі сили йшли на просити в інших, а не запускати власне? Зима – я просто мовчу, бо не почула ще жодної притомної відповіді на те, як пережити її, наприклад, з маленькими дітьми. Або людям похилого віку…Ні, може, вони, ці відповіді, ще і народжується десь у владних кабінетах, але тривогу це не знімає. Тепло? Вода? Каналізація? В якому стані захист? Нічого не відомо. Обговорюють на РНБО проценти виконання… Цікаво було б ці проценти почути та навіть побачити на власні очі…
Zoya Kazanzhy написала ,процитую: “Як так сталось, що росія, Іран та Північна Корея, перебуваючи під санкціями, продовжують випускати ракети, що дурні? А ми, маючи у союзниках досить сильні країни Європи (про США навіть не будемо, новини читаємо ж), не випускаємо не те, що достатню кількість, а навіть хоч якусь…
З одного боку, за чотири роки війни Україна зробила величезний крок по захисту своїх громадян…
З іншого боку, кількість та масштабність російських ударів зростають швидше, ніж ми встигаємо щось будувати”.
Все булькає в якомусь котлі: Федоров, масовані удари, розбиті склади, ще от Стефанішина – через день після відставки почалося те, про що казали ще до 16 липня, про підозри НАБУ та САП… Хтось навіть з цим пов’язував тоді відставку уряду (думаю, через пропозицію президента Юлії Свириденко поїхати послом в США). Але ж до цього її призначили послом, хоча про справи щодо неї було відомо і до призначення, а працювала в США, кажуть, ефективно… Зараз запустили нову підозру одразу після звільнення, при цьому на фоні “міндічгейту” всі ці підозри щодо квартир зараз виглядають просто смішними… Вплив на конкурси? Серйозно? Тобто це не повсякчасно і не всюди в нас відбувається? У нас всі кандидати на посади в міністерствах проходять співбесіди в ОП.. То щоби що, зі Стефанішиною саме зараз? І якщо чесно, якось дуже незатишно стає жити в країні, де всі справи резонасні народжуються через прослуховування, доступ до листувань…
Якось все більше нагадує “большого брата”… Оруела…
І ще конспірологія з Залужним, якого не було на зустрічі з міністром оборони Британії…
Коротше, відчуття хаосу зростає. І якось немає на що спертися…
З позитиву – лише новини про повернення Драпатим до строю бойових генералів, як от Собко…
Наталя лігачова
Джерело: https://censor.net/ua/b4017262