Потроху стає традицією, що в липні влада починає творити дичину.
Цього року розімʼятися вирішили за допомогою ДБР, яке спочатку вляпалося у скандал з обшуками без ухвали суду у мілтек-компаніях, а потім вистрілило собі в голову з базуки забороною журналістам публікувати розслідування про 143 квартири брата керівника ДБР Сухачова.
Потім, природньо, постала потреба терміново і зненацька замінити Уряд. Про формальний привід для такої заміни – необхідність призначити Свириденко послом в США – всі уже давно забули і звільнили її навіть попри те, що нову посаду вона, схоже, обійняти не бажає.
Сергій Корецький, який, вірогідно, очолить завтра Уряд, є дійсно найбільш притомною і професійною людиною з тих, хто залишився у державному секторі. І багато кандидатів на посади міністрів є дійсно дуже достойними і кваліфікованими людьми.
Але останні новини про намір Президента внести Ігоря Клименка на посаду міністра оборони говорить про те, що істинним мотивом Зеленського було не стільки підвищити професійність урядової команди, скільки банально замінити Федорова. У надії, що перезавантаження Уряду буде амортизувати суспільне невдоволення від цього рішення.
Незважаючи на те, що мені доводилося з 2023 року організовувати роботу з підтримки декількох бригад Сил Оборони – я не вважаю себе експертом у військовій справі. Цілком можливо, що спілкування з Ілоном Маском щодо старлінк, цифровізацію поля бою, проект Brave1, Лінію дронів та нещодавні успіхи в міддлстрайку та діпстрайку забезпечував Сирський. А відповідальність за створення культури катувань і позасудових страт в ЗСУ, за атмосферу тотальної брехні у звітах та принцип керування “я начальник – ти дурень” несе Михайло Федоров.
Але якщо це раптом не так, то рішення Президента замінити Федорова зараз може пояснюватися тільки 2 речами:
– або бажання усунути від керівництва людину з високим рейтингом довіри суспільства
– або бажання залишити ручний режим закупівлі дронів та інших важливих позицій забезпечення Сил Оборони.
А, ну і звичайно, “провал реформи ТЦК”, яку управлінський геній Резнікова та Умєрова піднесли на недосяжні висоти, а Федоров, бачте, не справився.
Важливо також розуміти, що Федоров – це не тільки він сам, це ще і його команда. Лазар, Флеш, Стерненко та багато інших – це люди, які створюють управлінську тканину нашої Перемоги. Чи зможе новий міністр оборони і надалі ефективно використовувати їх потенціал – відкрите питання.
Весь цей черговий сюрреалізм, несправедливість і відсутність елементарної адекватності у прийнятті рішень призводить до того, що образ героїчного Президента, який у лютому 2022 року просив патрони замість таксі, сильно потьмянів. А замість нього все яскравіше проступає образ Вови R1, який свої особисті інтереси та особисту лояльність до себе ставить вище інтересів держави у війні.
І наостанок. В минулому кадрові рішення Зеленського у вигляді призначення керувати енергетикою веселих міндічів та друзів деркача мало не привели цю галузь до колапсу. Наслідки ми і досі вихаркуємо кожної зими – і наступна зима не буде винятком.
Дуже б не хотілося, щоб ця історія повторилася у сфері оборони.
Володимир Кудрицький, голова правління «Укренерго» у 2020—2024 роках; сторінка автора у Фейсбук