Звільнення президентом Михайла Федорова з посади міністра оборони без жодних пояснень для суспільства – черговий приклад безвідповідального управління державою.
Таких прикладів на жаль вже було багато. Абсолютна і безлімітна влада не призвела і не призведе до самовдосконалення тих, хто ще донедавна будував династію в усіх сенсах цього слова.
Президент давно припинив відправляти лояльних у відставку за корупцію. Президент давно припинив звільняти неефективних але зручних. Президент давно не прислухався до суспільства, не проводив прес-конференцій і чим далі тим більше відрізняється від свого образу, регулярно намагаючись перехитрувати тих, хто відповідально продовжує довіряти йому своє життя – бо в країні війна.
Незрозумілі рішення Банкової раніше можна було пояснити Веронікою фен-шуй але не зараз.
Третій рік спостерігати за тим як на чужих похоронах хтось думає як переобиратиметься президентом – абсурд. Будь які рішення мають прийматися для Перемоги країни, а не перемоги однієї людини. Перемоги у реальній війні, а не на уявних виборах.
Ми бачили вже багато помилок на межі злочину. Ми розуміємо, що багато хто нагорі продовжує красти навіть після Міндічгейту.
Ми навряд хочемо жити в парадигмі, коли хтось, відтерміновуючи кінець свого правління – найближає кінець для країни. Будуючи своє комфортне сьогодення – забирає майбутнє у десятків мільйонів. Одноосібне прийняття неправильних рішень вже заводило нас всіх у ситуації, з яких немає виходу. Зараз вихід є.
Люди, які сьогодні зберуться біля театру Франка – це не черга за квитками на Макбет.- це суспільство.
Михайло Ткач, журналіст; сторінка автора у Фейсбук