ФУТБОЛУ ПОТРІБНІ ГЕРОЇ, А НЕ ЛЕГЕНДИ…

Дозволю й собі, футбольному уболівальнику з 60-річним стажем і колишньому гравцеві команди колективу фізкультури (тепер це, мабуть, рівень другої ліги) вставити свої п’ять копійок у вічну тему для українського футболу: ”Хто винен” і ”Що робити”? Приводом для думок послужила замітка на сайті ”Український футбол” ”Герой дня” – розповідь про воротаря ФК ”Олександрія” Юрія Паньківа, якого заслужено вважають одним з героїв у двоборстві з румунською ”Астрою” турніру ЛЄ. Повністю згоден з такою оцінкою голкіпера, мені подобається його гра взагалі. Безумовно, Юрій двічі рятував свою команду, його яскрава гра позитивно вплинула на результат. Так має діяти справжній професіонал. Це стосується усіх без виключення польових гравців команди Шарана – вони не дозволяли нападникам суперника наближатися до воріт, з усією силою виставляли захисні редути. А щоб мати бажаний для себе результат – забили гол. Хай один – але переможний, бо утримали перемогу. Молодці всі – команда і тренер!
Тепер кілька вражень про безславне фіаско ”Динамо”. Ще за два-три дні до повторної зустріч з ”Янг Бойзом” ейфорійні дифірамби киянам не співав тільки лінивий наближений до команди. Після не дуже виразної, більше вимученої перемоги над ”Шахтарем”, несподівано забитим голом у кінці гри швейцарцям на своєму полі команда з учорашнього невдахи раптом перетворилася у грізного фаворита ЛЧ та ще з новим тренером. Те, що ми побачили у грі ”фаворита” на полі ”Янга”, коментувати зайве. Куди ж все поділося за тиждень після тріумфальних перемог, зливи голів у ворота ”Карпат”? До 89 хвилини матчу на полі видно було одного гравця – воротаря Максима КовАля (чомусь у наших коментаторів його прізвище звучить КОваль, їх ніхто не поправляє). Скільки разів голкіпер рятував команду? А команда що робила? За всю гру несподівано спромоглася створити один шанс забити гол супернику і вирішити долю матчу на свою користь та й той упустив гравець, якого у трансферне вікно купували чи не усі провідні клуби Європи. Щось ніяк не сторгуються. А їх уже деякі експерти, журналісти, навіть букмекери піднесли до розряду легенд. Ці ”легенди”, неспроможні забити у чужі ворота, мали б хоча допомагати захищати свої – рахунок нас задовольняв. Та придивіться на це фото, любителі і професіонали. Скільки біля наших воріт гравців ”Янга”… і скільки ”Динамо”? Вимотаний за гру частим відбиванням м’яча, нападами суперника,битий-перебитий наш воротар, який врятував команду від щонайменше п’яти голів і ганьби, зосередив увагу на нападнику по центру. Тут несподівано інший гравець суперника наніс дуже сильний і прицільний удар під самою стійкою. Максим фізично не встигав дотягнутися до м’яча. Уявляєте – що про нього кричали і писали б сьогодні, якби дотягнувся…
Причини поразки у шухлядах оглядачів, експертів, кабінетних тренерів уже заяложені, але діючі: не те поле, недооцінка суперника, втома. Бувало – і вітер не у той бік дме, і освітлення слабе, і трава не того сорту. Останній матч програв гравець, який ”не розібрався у ситуації і покараний 11-ти метровим”. І звичайно ж, воротар, який міг стати ”героєм футбольного дня”. Не став. Буде, мабуть, ”гріти лавку” і чекати нагоди стати у ворота. Легенди? Один гострить лижі у Туреччину, іншого продовжують манити на туманний Альбіон, тому не роби зауваження, бо повернеться у Африку, ще хтось не знайшов мови з черговим тренером, для когось не підійшов клімат. Нашого ж футбольного цвіту – по усьому світу. У чужих командах і в ЛЄ грають, і ЛЧ. Будемо шукати їм заміну з числа легенд. З обов’язковими мільйонами відкупних.