Ця назва позначає регіон у верхів’ях річки Німан, який у XIII–XIV століттях став ареною боротьби між занепалими руськими князівствами та молодою Литовською державою.
Чорна Русь охоплювала землі сучасної західної Білорусі та частину східної Польщі, а головними містами були: Гродно (Городень), Новогородок (Новогрудок), Слонім, Волковиськ.
Регіон був багатий на пущі (ліси) та річки, що робило його стратегічно важливим для контролю торгових шляхів між Балтикою та південними руськими землями.
Існує три основні версії етимології цієї назви:
▪️У багатьох давніх культурах сторони світу позначалися кольорами, «Чорний» часто асоціювався з північчю або заходом
▪️Є припущення, що назва виникла через те, що місцеве населення довше за інших зберігало язичницькі обряди («чорна» як неохрещена)
▪️Деякі дослідники вважають, що «чорна» означала землю, яка сплачувала данину (чорний ліс, чорні люди), на відміну від «білих» земель, що були вільними від податків.
До середини XIII ст. ці землі належали до сфери впливу галицько-волинських князів або мали власні дрібні династії.
Близько 1240-х років литовський князь Міндовг захопив Новогородок і зробив його своєю резиденцією. Прикметно також, що саме тут, за однією з версій, він коронувався як король Литви.
Король Русі Данило Романович не хотів втрачати ці землі і протягом багатьох років тривали війни.
Зрештою було досягнуто компромісу: син Данила, Шварно Данилович, одружився з донькою Міндовга і на короткий час став великим князем литовським, об’єднавши під своєю владою частину Литви та Чорної Русі.
Новогородок (Новогрудок) часто називають першою столицею ВКЛ, а Чорна Русь була зоною найтіснішого контакту слов’ян і балтів.
Це, значною мірою призвело в подальшому до формування особливого діалекту та культурних традицій, які пізніше лягли в основу білоруського етносу.
На відміну від «Білої Русі», назва «Чорна Русь» почала виходити з ужитку вже у XVII–XVIII століттях, поступово розчиняючись у назві Литва (в її тогочасному політичному значенні) або Білорусь.