Історія конфлікту між акціонерами найвідомішого в Україні виробника ERP-систем, компанії IT Enterprise, поступово набуває ознак справи державного значення. За красивим фасадом, де керівництво одягається у вишиванки та декларує патріотичні цінності, вимальовується картина, наслідки якої давно виходять за межі звичайного корпоративного спору.
Схема усунення: як кидають партнерів та клієнтів?
Першою жертвою цієї системи став міноритарний співвласник компанії Володимир Михайлов, який в інтерв’ю Forbes заявив, що його партнер Олег Щербатенко фактично позбавив його бізнесу, активів і частки прибутку. За його словами, вже декілька років він позбавлений доступу до операційної діяльності компанії, попри те, що є технічним директором і фактичним керівником усієї технічної розробки продуктів. Михайлов повідомив, що не має доступу до офісу, а його спроби вести переговори ігноруються Олегом та Олексієм Щербатенками.
Більше того, на низку програмних продуктів компанії Олег та Олексій Щербатенки без згоди партнерів зареєстрували авторські права на себе як на фізичних осіб, а кошти з рахунків компаній, де Михайлов залишається співвласником, зникли.
Але амбіції керівництва не обмежуються внутрішніми маніпуляціями. Нещодавно одна з компаній, що входить до групи IT Enterprise — «Майстер Бухгалтерія» — отримала нового власника. Ним став громадянин Азербайджану Рафаїл Алієв. В Україні він фігурує, згідно державних реєстрів, як власник, підписант або генеральний директор майже у сотні компаній.
Продаж 100% компанії особі з настільки розгалуженим і водночас непрозорим корпоративним профілем викликає питання не лише до якості перевірки контрагента, а й до реальної природи цієї угоди. Додаткову увагу привертає послідовність подальших дій: за даними державних реєстрів, вже наступного дня після зміни власника компанія пройшла нові реєстраційні процедури, юридичну адресу було перенесено із Запоріжжя до Харкова, а назву змінено.
Така швидкість і конфігурація рішень більше схожі на технічне перепакування активу під зовнішнім управлінням, ніж на самостійну стратегію нового інвестора. Сукупність обставин створює враження, що формальний перехід прав міг лише прикривати збереження фактичного контролю в колі менеджменту або їхніх юридичних представників.
Формально цю історію можна подати як прихід іноземного інвестора в українську економіку. По суті, підстав говорити про прозору інвестицію поки що менше, ніж про непрозору зміну вивіски.
Get Stephen Underdog’s stories in your inbox
Join Medium for free to get updates from this writer.Subscribe
Remember me for faster sign in
Ситуація привертає додаткову увагу через те, що серед клієнтів Майстер:Бухгалтерія є компанії, пов’язані з оборонним сектором України, та державні підприємства. Тому будь-яка операція зі зміною контролю над активом, який претендує на заміщення 1С у державному та квазі державному сегменті, має оцінюватися насамперед через призму безпеки компетентними органами.
Якщо незалежної відповіді на питання про кінцевий контроль немає, ризики виникають не лише для корпоративного управління, а й для державних інформаційних контурів.
Окремої перевірки потребує інформація про можливу присутність Рафаїла Алієва в російській юрисдикції і наявність в нього декількох компаній в росії, так само як і давні ринкові припущення про звʼязки IT-Enterprise з рф. Без документального підтвердження ці сигнали не можна вважати встановленим фактом, але для Майстер:Бухгалтерії, яка працює з чутливими даними і має безпекові допуски, ігнорувати їх також неможливо.
На тлі перехода Мастер:Бухгалтерії під контроль громадянина Азербайджана, що має бізнеси в росії, публічні заяви про витіснення російського софту з українського ринку звучать особливо суперечливо. Тим більше, що сам ринок уже стикався з практикою, коли продукти російського походження просуваються під нейтральними або псевдоіноземними брендами, зокрема через лінійки BAS ERP та BAS Бухгалтерія.
Державні тендери як джерело збагачення
Водночас у ЗМІ з’являються матеріали журналістських розслідувань, у яких Олексія Щербатенка звинувачують у можливих корупційних діях під час тендерів на державні замовлення від «Укрзалізниці», державного підприємства «Ліси України» та «Укрпошти». Через це він не користується значною довірою на ІТ-ринку.
За словами учасників ринку, ці тендери працюють за певною неформальною моделлю, де чиновникам нібито пропонуються відкати у розмірі приблизно 20–30%. Деякі джерела називають і вищі цифри.
За словами співрозмовників ринку, якщо у тендері бере участь Олексій Щербатенко, на справедливу конкуренцію розраховувати дедалі важче. Компанія майже гарантовано перемагає, навіть якщо її цінова пропозиція вища.
Якщо врахувати, що група компаній IT-Enterprise за кілька років виграла державних контрактів більш ніж на 1 млрд грн, корупційні ризики для державного бюджету можуть становити щонайменше 200–300 млн грн. На ці кошти можна було б рік платити пенсію 7000 людей. У низці закупівель фігурували технічні вимоги, пов’язані з продуктами компанії, що об’єктивно звужує коло потенційних учасників. Критики компанії також стверджують, що частина зароблених таким чином коштів надалі виводиться у готівку та офшорні юрисдикції, залишаючи державу зі збитками.
Майбутнє українського ІТ-ринку під загрозою
Це відбувається попри публічні заяви співзасновника Олега Щербатенка, який запевняє спільноту і клієнтів, що в компанії немає проблем. Однак зовнішня картина виглядає значно складнішою. Одна з найстаріших IT-компаній завершувала 2025 рік на тлі судових суперечок між співвласниками в яких витісняємий міноритарний співвласник виграє суди один за одним і вимагає проведення корпоративних аудитів з залученням сторонніх компаній.
З огляду на значну кількість клієнтів і масштаб доступу до даних, якими оперує цей розробник, постає гостре питання про майбутнє компанії та її здатність продовжувати діяльність.Олег І Олексій Щербатенко