Сполучені Штати та Ізраїль розпочали наймасштабнішу військову ескалацію на Близькому Сході з часів вторгнення в Ірак.
Вашингтон назвав це операцією “Епічна лють” (Epic Fury),
Єрусалим – “Рев Лева”.
А тепер готуйтеся спостерігати системний, багатотижневий фізичний демонтаж Ісламської Республіки Іран, який здійснюють дві найсильніші армії світу за допомогою тотальної технологічної домінації.
Сили коаліції, залучені до операції, безпрецедентні.
Дві авіаносні ударні групи США — “Авраам Лінкольн” та “Джеральд Форд”, понад 16 бойових кораблів та армада з понад 100 винищувачів, включаючи F-35, F-22, F-15 та F-16. На ізраїльській авіабазі Овда розгорнуто 12 “Рапторів”. Ця машина знищення б’є по ключових нервових центрах режиму.
У Тегерані знищено Міністерство розвідки, штаб Міноборони та офіс Верховного лідера. Сім надважких ракет зрівняли із землею квартал Хаменеї, штаб-квартиру атомної енергетики, військову базу Парчін, Організацію оборонних інновацій та нафтосховища. Район Шахран знеструмлено, удари накрили Сад Хандан та вулицю Джамхурі.
Географія розгрому охоплює всю країну: Натанз із його ядерним комплексом, Ісфахан, Кум, Карадж, Керманшах, Тебріз, Хорремабад.
Іранська протиповітряна оборона виявилася абсолютно імпотентною перед комбінованим вогнем такої щільності. Хвалені російські С-300, стягнуті до Тегерана, та місцеві системи “Бавар-373” з ракетами “Сайяд-4” здатні лише трохи підвищити вартість атаки для США, але не зупинити її. Росія підписала контракт на постачання 500 ПЗРК “Верба” та 2500 ракет, але їх фізична доставка планувалася на 2027-2029 роки.
Наразі режим аятол залишився голим перед бункерними бомбами. Єдине, на що спромігся Іран у рамках своєї операції “Істинна обіцянка” — це запуск чотирьох балістичних ракет по півночі Ізраїлю, удар по штабу 5-го флоту США в Бахрейні та кілька перехоплених ракет над Катаром і Абу-Дабі.
Хаменеї виклав у Twitter палаючий американський прапор і втік у невідомий бункер, поки державні ЗМІ (IRNA, PressTV, Fars) лягли під нищівними кібератаками коаліції.
Але справжня смерть режиму кується не лише американськими бомбами, а й зсередини. Іранська економіка мертва. Ріал пробив дно, знецінившись на понад 3000% за рік, досягнувши 1,6 мільйона за долар. Загальна інфляція перевищує 68%, продовольча — 110%, а ціни на олію та м’ясо злетіли на 200%.
Хребет режиму зламався ще 28 грудня, коли повстав “Великий базар” – торговельний клас, який фінансував революцію 1979 року і годував аятол 45 років. Їхній страйк став каталізатором найбільшого повстання в історії країни, яке охопило понад 400 міст.
Режим відповів кривавою банею: за даними правозахисників та витоків із уряду, у січні силовики КВІР розстріляли з кулеметів від 30 до 43 тисяч власних громадян. Інтернет вимкнено, що коштує країні 35,7 млн доларів щодня, але повстанці спілкуються через 50 тисяч контрабандних терміналів Starlink, завезених курдськими та белуджійськими стежками.
Етнічний розклад перетворює Іран на порохову діжку, готову розірвати країну на шматки, і тут вступає в гру колосальний фактор Азербайджану. Південний Азербайджан (північний захід Ірану з центром у Тебрізі) — це 15-20 мільйонів етнічних азербайджанців. Досі вони виступали здебільшого з економічними вимогами, але це бомба уповільненої дії. Азербайджанська Республіка є стратегічним союзником Ізраїлю, постачальником нафти та, за багатьма даними, розвідувальним плацдармом Моссаду. Інтерес Баку очевидний: максимальне послаблення Тегерана гарантує безпеку “Зангезурського коридору” (який Іран погрожував перекрити), послаблює Вірменію і відкриває історичне вікно для впливу на своїх співвітчизників на півдні. Якщо центральна влада в Тегерані посиплеться, Баку за підтримки Тель-Авіва та Анкари неодмінно розіграє карту Південного Азербайджану, що означатиме територіальний колапс Ірану.
Опозиційний ландшафт країни складний і спирається на етнічну карту, де перси становлять лише 61% населення з 92 мільйонів. Найбільш організованою силою є курди (10%), які сформували коаліцію політичних сил іранського Курдистану та мають логістику зброї з Іраку. Белуджі на південному сході створили «Народний фронт бойців», ліквідувавши начальника поліції Іраншахра та довівши свою боєздатність. Араби Хузестану здатні паралізувати нафтову інфраструктуру, яка є кров’ю іранської економіки. ЦРУ веде пряму вербувальну кампанію мовою фарсі, а в країну контрабандою завезено до 50 тисяч терміналів Starlink, щоб прорвати тотальний інтернет-блекаут, який обходиться бюджету в 35 мільйонів доларів щодня.
Але як я писав вище у цій конфігурації ключову геополітичну роль відіграє Південний Азербайджан та інтереси держави Азербайджан, яка є стратегічним союзником Ізраїлю. На півночі Ірану проживає від 15 до 20 мільйонів етнічних азербайджанців, що є гігантською латентною бомбою для Тегерана. Інтереси Баку та Єрусалима тут повністю збігаються: послаблення центральної влади мулл та можлива автономізація чи відділення Південного Азербайджану назавжди ліквідує іранську геополітичну загрозу в регіоні. Додатковим каталізатором є Зангезурський коридор, який отримав гарантії у вигляді оренди на 99 років, що фактично виводить американську та ізраїльську присутність безпосередньо до північних кордонів Ірану, відрізаючи його від прямого впливу на Кавказ. Тегеран розуміє цю смертельну загрозу, але зараз, під ударами американських бункерних бомб та в умовах внутрішнього колапсу, він позбавлений можливості реагувати на азербайджанському векторі.
86-річний Хаменеї готує транзит, але його син Моджтаба, який вивів 1,5 мільярда доларів у криптовалюті в Дубай, розуміє, що корабель тоне. Корпус вартових ісламської революції (КВІР) деморалізований, регулярна армія (Артеш) перехоплює ініціативу, а щоб розстрілювати персів на вулицях, режим був змушений завозити іракських найманців із “Хашд аш-Шаабі”, бо свої силовики почали масово відмовлятися стріляти в натовп.
Геополітична “Ось опору” знищена і нічим не допоможе. ХАМАС стертий на пил, Башар Асад впав у грудні 2024 року, перерізавши логістику для Хезболли, а лідера Хезболли Насраллу ліквідовано. Ця колись грізна мережа сидить тихо, боячись ізраїльської відплати. Росія та Китай мовчать. Пекін цікавить лише дешева нафта і він грає в довгу, а Москва, попри всі свої “стратегічні пакти”, здатна лише видавлювати жалюгідні заяви, спостерігаючи, як знищують її стратегічного постачальника зброї.
Фінал війни має лише два реалістичних сценарії.
Перший: КВІР не витримує тиску бомбардувань і бунту на вулицях, система управління колапсує, режим аятол падає, залишаючи країну в стані хаотичного транзиту або фрагментації.
Другий: Тегеран намагається розпалити регіональну війну, кидаючи в бій хуситів та залишки іракських проксі, перекриває Ормуз і змушує США перейти до тотального стирання військового потенціалу Ірану з лиця землі.
У будь-якому випадку, Ісламська Республіка в її нинішньому вигляді доживає свої останні дні.