То була чудова пара. Ленін і Крупська. Про амурні походеньки “вождя світового пролетаріату” та любов до паризьких повій вже написано та сказано багато. Але й Надія Костянтинівна мала чим похвалитися.
Вона багато писала про мораль та родинні цінності, граючи роль педагогічної діячки № 1 Радянського Союзу. Але сама була далеко не зразком для наслідування. Як то кажуть, “пішла по руках” з 14 років, коли Надю “взяв під опіку” після смерті її батька друг родини Микола Утін.
А далі був брутальний неписьменний слюсар Іван Бабушкін; інженер Роберт Классон, до якого Крупську дуже ревнував Ленін; Віктор Курнатовський, з яким вона чудово “прогулювалася у лісі” під час заслання в Шушенському, вже будучи офіційною дружиною Леніна. І це лише ті, про кого відомо більш-менш точно. Насправді, звісно, набагато більше.
Вбивчу характеристику дав Крупській “пролетарський письменник Максим Горький у листі до Ромена Ролана 15 січня 1924 року:
“Справа в тому, що дружина Леніна, людина за природою нерозумна, яка страждає на базедову хворобу і, отже, навряд чи нормальна психічно, склала індекс контрреволюційних книг і наказала вилучити їх з бібліотек. Стара вважає такими книгами праці Платона, Декарта, Канта, Шопенгауера, Спенсера, Маха, Євангеліє, Талмуд, Коран, книги Іполіта Тена, В. Джемса, Гефдинга, Карлейля, Метерлінка, Ніцше, О. Мірбо, Л. Толстого та ще кілька десятків таких самих «контрреволюційних» творів”.
І далі:
“Кілька днів я прожив у стані людини, готової вірити тим, хто стверджує, що ми повертаємося до похмурих років Середньовіччя. У мене виникло бажання відмовитися від російського підданства, заявивши Москві, що я не можу бути громадянином країни, де законодавствують божевільні баби”.
“Вождь світового пролетаріату” був схожий на свою дружину за рівнем інтелекту, психічного здоров`я та культури. У бесіді з художником Юрієм Анненковим він якось у пориві відвертості заявив:
“Я, знаєте, в мистецтві не сильний, мистецтво для мене, це… щось на зразок інтелектуальної сліпої кишки, і коли його пропагандну роль, необхідну нам, буде зіграно, ми його – дзик, дзик! – Виріжемо. Через непотрібність. Втім, ви вже про це поговоріть із Луначарським: великий фахівець. У нього там навіть якісь ідейки”.
І якщо ви гадаєте, що ця парочка була унікальна в середовищі більшовиків – помиляєтеся. Там усі були такі. З рівнем інтелекту, освіти, культури, моралі. Наркома просвіти Луначарського товариш Ленін недаремно згадував. Цю наволоч сучасники називали Лупанарським – прямий натяк на давньоримські борделі – лупанарії. І Горький владу більшовиків характеризував як повернення до Середньовіччя недаремно.
Оргії, що їх влаштовував цей “просвітянин” своїй шикарній московській квартирі, шокували тих, хто про них знав. До слова, бал у сатани в романі Булгакова “Майстер і Маргарита” саме з оргій Луначарського списано.
Павло Бондаренко