Московська імперська історія створила нам братів на півночі.
Але нам їх підмінили.
Бо наші брати не там.
Століттями прив’язували походження українського народу до півночі — аж до Скандинавії.
Саме так була вибудувана концепція «трьох братніх народів» — Росії, Білорусі та України, яких штучно поєднали спільним «скандинавським корінням» незрозумілого походження.
Ця схема намертво вросла у підручники московської імперії, а згодом — і СРСР.
Найгірше те, що вона досі залишається домінуючою версією навіть в українській історичній науці.
При цьому системно і цілеспрямовано було зачищено всі можливі зв’язки українців з іншими слов’янськими народами Європи — західними, центральними, південними.
АЛЕ!
Європейські джерела знають зовсім іншу історію.
Згідно з Великопольським літописом XIII століття, слов’яни є нащадками паннонського правителя Пана. Він мав трьох синів — Леха, Руса і Чеха, які вирішили оселитися відповідно на заході, сході та півдні Європи.
Найдавніша письмова згадка про Леха, Чеха та Руса міститься також у Хроніці Великої Польщі, створеній наприкінці XIII — на початку XIV століття.
Для тих, хто досі плутається:
Рус — це не московит.
Русь — це не Московія.
Русь — це Україна.
У Долині примирення в Ґнєзно (Республіка Польща) встановлено пам’ятний знак з написом:
«З цих паннонійців прийшли три брати, сини Пана, правителя паннонійців, з яких перший мав ім’я Лех, другий — Рус, третій — Чех».
Хорватські та чеські легенди про трьох братів зафіксовані в «Чеській хроніці» Козьми Празького (1125 р.). У ній розповідається про прибуття до Богемії слов’янського народу на чолі з Богемом (у пізнішій традиції — Чехом) та заснування там Чеської держави.
У XVI–XVII століттях легенду про хорватських братів активно використовували польські історики — Матвій Міховський, Бернард Ваповський, Мартин Бельський, Матвій Стрийковський, Олександр Гваньїні та інші.
Є й детально записана легенда про утворення чеського народу у книзі Прокопа Слободи. В ній ідеться про знатного вельможу Чеха, який разом із братами Лехом і Русом та своїм родом у III столітті залишив Паннонію через утиски з боку Римської імперії.
Цей сюжет узгоджується з римськими хроніками, які описують повстання у Норику і Реції в 282 році та загибель імператора Марка Аврелія Проба.
Те саме підтверджує і «Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі» Мацея Стрийковського (1582), де Рус прямо постає братом або нащадком Леха і Чеха.
Усі ці легенди свідчать про одне:
ще в XII–XIII століттях поляки, чехи і руси усвідомлювали свою етнічну та мовну спорідненість.
А тепер питання: багато хто читав про це в українських підручниках чи в історичних книгах?
Про це та багато чого іншого — у книгах Анатолія Герасимчука.
Замовити книги можна, написавши нам повідомлення, або на сайті:
👉 rus-ukraine.com.ua
Читайте справжню українську історію.