Спроба держперевороту в Китаї: змову проти Сі Цзіньпіна розкрили за дві години до операції.
Двох високопоставлених військових КНР — Чжан Юся і Лю Чженьлі — було затримано після передбачуваної спроби державного перевороту, спрямованої проти голови КНР Сі Цзіньпіна.
Про це повідомляють китайські ЗМІ з посиланням на джерела, знайомі з ситуацією.
За їхніми даними, операція зі зміщення та арешту Сі Цзіньпіна нібито планувалася на ніч 18 січня 2026 року. Цього дня голова КНР мав зупинитися в урядовому готелі Цзинсі в Пекіні. Зазначається, що останніми роками він постійно змінює місце перебування, рідко затримуючись в одній локації на кілька днів.
І, як виявилося, правильно ..
Приблизно за дві години до початку операції стався витік інформації.
Сі Цзіньпін, як стверджується, негайно залишив готель і розпорядився розпочати контроперацію проти передбачуваних організаторів змови.
Повідомляється, що Чжан Юся, не знаючи, що інформація вже дійшла до голови КНР, направив передовий загін до готелю «Цзінсі». Військові, що прибули на місце, нібито вступили в перестрілку з охороною Сі Цзіньпіна.
Після цього, за даними джерел, було надано наказ про затримання Чжана Юся, Лю Чженьлі, а також членів їхніх сімей. Офіційні заяви, як стверджується, були відкладені до встановлення контролю над ситуацією.
Офіційного підтвердження цих повідомлень з боку китайської влади наразі немає.
Чому це важливо для України?
Почнемо з того, що Китай активно розбудовує обхідні залізничні маршрути до Європи, щоб уникнути території Росії, використовуючи коридори через Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Киргизстан, Іран, Туреччину, а також акваторію Каспійського моря.
Ключовим напрямком є Транскаспійський маршрут (Казахстан — Каспійське море — Азербайджан — Грузія — Туреччина).
Основні маршрути в обхід РФ:
Через Туркменістан та Іран: новий південний маршрут проходить через Казахстан, Туркменістан, Іран та Туреччину.
Транскаспійський маршрут: залізниця/пором через Казахстан (Актау/Курик) -> Каспійське море -> Азербайджан (Алят) -> Грузія/Туреччина.
Нова залізниця (Китай-Киргизстан-Узбекистан): запланований шлях, що з’єднає Китай з країнами Центральної Азії, що дозволяє уникнути РФ та Казахстану.
Ці альтернативні шляхи, хоч і довші, забезпечують диверсифікацію постачань в умовах санкцій проти Росії.
Така політика не подобається Путіну, бо доходи від транзиту в торгівлі для Росії не тільки економічні втрати, але й військово-політичні.
Бо, в разі запуску такого сполучення у Росії не залишиться можливості уникнути санкцій шляхом оформлення військових поставок, під виглядом мирних вантажів, від корумпованих китайських військових такої необхідної для ракет і дронів електроніки.
І лідер Китаю прекрасно про це знає, бо диму без вогню не буває, а претензії Києва якусь основу під собою таки мають.
Тим паче, що Пекін почав сумніватися в недоброчесності Путіна, як партнера, давно. Як і в зговорі військових.
А події у Венесуелі поставили останні крапки над “і”.
Заява Трампа про наявність і застосування нової зброї при штурмі Каракаса може обманути тільки ідіотів, але не Сі.
Евакуація в грудні 2025-го російських дипломатів без попередження офіційному Китаю — явно недружній жест.
А то, що самі військові і дипломати Китаю це проспали, свідчить про зраду у найвищих ешелонах влади в Піднебесній.
Мовчання ППО, хоч і не зовсім міфічною новою зброєю США, виправдати неможливо.
А мовчання розвідки Китаю — тим паче.
Трамп наплів про дискомбобулятор, якого насправді не існує.
Електромагнітна імпульсна пушка, про яку десь белькочуть віруючі справді є, але її донині неможливо адаптувати під подібну операцію. Потужність треба не меншу, чим у лазерної пушки. І одночасно вразити всі локатори неможливо, оскільки ті працюють в почерговому режимі.
А захоплення резиденції Мадуро було проведено з допомогою звичайної інфразвукової зброї, яка давно існує і не таємниця.
Претензія Китаю до Росії навіть не в сотні мільярдів втрат.
Явно наявне співробітництво Москви і Вашінгтона.
Війна Росії з Україною хоч і принесла Китаю деякі економічні вигоди, зіпсувала йому репутацію в ЄС, який є в кілька раз вигіднішим партнером, як Росія.
Тому Китай давно планує шлях контрабанди товарів подвійного призначення прикрити.
Тому і відбулися візити Сі в Казахстан і його заяви про взяття під власне крило і Казахстану.
Крім того, Китай останнім часом суттєво зменшив закупки нафти з Росії, і побудував, як альтернативу завод для переробки нафти з Венесуели.
Навіть електроенергію скоротили з Росії. Вистачає власної, дешевшої, що б там Трамп не тріпався про відсутність ВЕС в Китаї.
Путін у відповідь провернув з Трампом таку собі багатоходовку.
Думаю, що і китайських військових і дипломатів у Венесуелі скупили чохом.
Тому, власне, він і мовчить про претензії по танкерам з Венесуели.
Безумовно, що військові Китаю зрозуміли, що вождь їх розкрив і прискорили події.
Але вони прорахувалися.
Тепер, у стилі старих імператорів, ті сотні генералів, яких протягнули на посади зрадники, попадуть в опалу.
І найкраще, що їх чекає, це скніти на російсько-китайському кордоні до кінця життя.
Але військові спробують реабілітувати себе навіть там.
Тож російська агентура буде жорстко зачищена.
В цій ситуації буде найбільшою помилкою з боку України не спробувати нормалізувати відносини з Китаєм.
Зеленському варто через послів анонсувати намір про економічне співробітництво, щоб взяти участь в розбудові ще одної гілки торгового шляху.
А послам Піднебесної варто натякнути про подальші наміри по підготовці візиту в Китай.
У всякому разі, Україна нічого не втратить, але цим натякне тричі несудимому Трампу про інші можливості в економічному напрямку.
Впевнений, що і ЄС такий демарш не тільки проковтне, але й одобрить.
Звичайно, що Китай не почне війну з Росією заради навіть Сибіру, бо той ітак вже практично китайський.
Але хто знає, чи до цеї гри не приєднається і Японія, якій теж поведінка Трампа і Путіна зовсім не подобається.
У всякому разі, Китай зможе спокійно заставити Путіна на потрібних йому умовах завершити війну.
Звичайно, що Путін не відразу зламається. Буде скоро відчайдушна спроба взяти Одесу і прокласти шлях у Придністров’я.
Бо Молдова практично вийшла вже із СНД, а військовий транзит на Придністров’я перекрити неважко.
Ситуація складається досить непогана для України.
Думаю, що, якщо наші дипломати не зовсім ідіоти і переговори підуть вже набагато легше.
Якщо ж і цей шанс упустять, то на цій владі треба ставити крапку.
Не закликаю до заколоту. Просто такий шанс не використати можуть тільки зрадники України.
З мережі Фейсбук